Галина Петренко “Держава не має втручатись в розважальний контент”

Про важливість позитивних наративів і ролі розважального контенту в державних комунікаціях говорила директорка ГО “Детектор медіа” Галина Петренко під час дискусії “Роль медіа в ефективних стратегічних комунікаціях” в рамках Kyiv StratCom Forum.

Я пропоную подумати не про інформаційне мовлення, а про розважальний контент. І взагалі – думати не тільки про радіо, телебачення, сайти, газети, а включати туди інфлюенсерів, блогерів, соцмережі і кіно.

Рік тому ми вирішили зробити дослідження, в якому узагальнити зміст розважальних серіалів та шоу на українському телебаченні з точки зору закладених там цінностей та моделей поведінки. Тож спершу ми зібрали фокус-групу продюсерів, які створюють ці шоу і запитали, які меседжі вони закладають для громадян,я кщо це роблять. Продюсери відповіли: “Ні, нічого не закладаємо, робимо стихійно, орієнтуючись на власні дослідження аудиторії і бачення, що їм могло би бути цікавим”.

Тоді ми зібрали власне споживачів їхнього продукту – глядачів телебачення різного віку і опитування показало, що глядачі бачать певні закономірності в контенті. Зокрема такі меседжі:

• українці пишаються Україною;
• проявляти емоції – це добре;
• родина має бути на першому місці;
• треба чекати свого шансу і радше чекати на долю, аніж діяти самому;
• досягати свого можна за допомогою сили;
• вживати алкоголь для підняття настрою – це нормально;
• чоловік має бути на першому місці;
• щоб досягти справедливості, можна порушити закон;
• дурним легше жити, ніж розумним.

Вже рука тягнеться дещо покращити, чи не так? І змога є, бо ж в нас є державне фінансування кіно й серіалів. З року в рік держава оголошує державні конкурси. Можна би збирати експертів і визначати теми та пріоритети наступних конкурсів, наприклад, не просто кіно про Лесю Українку, а загалом про сильну жінку.

Наведу два полярних приклади. Перший розповідали знайомі продюсери, які вже після початку війни поїхали робити на російське телебачення великі розважальні шоу. Вони первонулись звідти досить швидко і відкрили для себе, що російська держава досить актвно втручається навіть в розважальний контент. І, наприклад, коли Держдума пише законопроект, який має змінити потоки в соціальній сфері, і треба сформувати “правильне” ставлення громадян до цього, то запускається на каналі соціальне шоу з відповідними меседжами. Я такого не підтримую категорично, і вважаю, що держава ніяк не має втручатись в розважальний контент.

Протилежний приклад. Нові правила премії “Оскар”, коли отримати її можуть лише ті фільми, де дотримана певна кількість критеріїв. Тобто працює така собі саморегуляція: ви собі знімайте, що хочете, але щоб отримати престижну нагороду і бути членом спільноти, маєте врахувати ці критерії.