Галина Петренко: “Росія стверджує, що вона не депортує дітей, а рятує, евакуює від обстрілів”

Як саме Росія використовує українських дітей для своїх інформаційних кампаній та які маніпуляції поширює – дивіться у новому сюжеті проєкту “Бувай, фейк”. Про це детально в ефірі 1+1 розповідала директорка ГО “Детектор медіа” Галина Петренко.

“Для Росії є дуже болючим те, що питанням з викраденням та депортацією українських дітей серйозно зацікавився Міжнародний кримінальний суд в Гаазі. А це інституція, чиє слово важливе не тільки, наприклад, серед західних країн, але й серед союзників Росії з-поза меж західного світу. Це одне з болючих питань для Росії, тому Росія дуже багато працює з цим кейсом і формує свій порядок денний, намагаючись виправдати свої дії відносно українських дітей”, – розповідає директорка ГО “Детектор медіа” Галина Петренко.

Як ми знаємо, кращого способу за створення чергових пропагандистських меседжів, щоб виправдати свої протиправні дії, для Росії годі й шукати. Саме тому вона формулює абсолютно нереалістичні маніпуляції у цьому питанні, однією з найпопулярніших є якраз захист дітей з Донбасу.

Російська влада виправдовує свою агресію перед світом і своїм народом, розповідаючи, що їй урвався терпець дивитися, як Україна бомбить дітей Донбасу. Водночас забувають додати, що ці українські невинні дітлахи не знали б про існування бомб, якби не втрутився “великий російський народ”.

“Росія стверджує, що вона не депортує дітей, а рятує, що вона їх евакуює від обстрілів, від війни, парадоксальним чином ніколи не підкреслюючи, не пояснюючи, а власне хто викликав війну, хто безпосередньо обстрілює, провокує обстріли цих територій”, – зазначає Галина Петренко.

Пропагандисти конструюють власну хронологію подій, у якій Україна начебто першою розпочала “терор проти дітей”. “Українські звірства” нібито призвели до початку агресії у 2014 році. Тому у Москві вирішили, що так можуть виправдати вторгнення в Україну.

“Перші діти на Донбасі загинули у березні 2014, а Гіркін з’явився тільки у квітні”, – писали кремлівські пропагандисти в одному з анонімних телеграм-каналів.  Насправді ж в березні 2014 загинув Дмитро Чернявський. 22-річного хлопця вбили під час нападу на проукраїнський мітинг у Донецьку. Також до числа перших “українських” злочинів проти дітей російська пропаганда зараховує нібито “спалення вагітної у Будинку профспілок”. Ця історія – абсолютний фейк, який російські та проросійські ЗМІ поширювали після подій 2 травня 2014 року в Одесі.

Утім, брехні після 24 лютого 2022 року стало ще більше. Зараз звинувачують Україну у веденні боїв у містах і перешкоджанні “евакуації” дітей російською стороною. Там створили зловісний образ “азовців”, які начебто тримали цивільне населення Маріуполя в заручниках. Вигадують історії, у яких український спротив на окупованих територіях не гребує влаштовувати “теракти” прямо на дитячих майданчиках, забуваючи, що саме РФ обстрілює школи, садочки та пологові будинки, залишаючи уламки своїх ракет зокрема на дитячих майданчиках.

Водночас з-поміж повідомлень про використання “дітей Донбасу” є й меседжі про байдужість України до власних дітей і те, яке “неземне щастя та неймовірні можливості” отримують ці діти завдяки Росії.

“Є один із трендів російської пропаганди про те, що під російською окупацією ці території, приєднані наразі до Росії, живуть краще, ніж коли вони належали Україні. У багатьох напрямках Росія про це говорить, починаючи від житлово-комунального господарства, доріг, медицини, тобто все, що може турбувати громадян. Вона просуває ті меседжі, що було гірше, а стало краще, хоча це теж неправда. І те саме стосується дітей. Росія каже про те, що вони при Україні вони не мали змоги розвиватися, їх зомбували для того, щоб вони потім йшли у військо, щоб знищити їхнє життя, а ось тут дивіться при Росії вони розвиваються, можуть отримувати російські паспорти, потім вступати з ними в виші, будувати своє майбутнє. Щасливе дитинство, щасливе юнацтво, а потім щасливе життя”, – додає директорка ГО “Детектор медіа” Галина Петренко.

Для підтвердження цього меседжу пропаганда майстерно розповідає, як “діти Донбасу” та інших тимчасово окупованих територій ходять спокійно до школи і їхньому життю практично нічого не загрожує, у той час, коли “діти Києва” сидять у бомбосховищах”.

Так пропагандисти прагнуть розмежувати міфічні категорії “дітей Києва та Донбасу”. Вони показують, що українська влада буцімто не здатна подбати про безпеку дітей, а РФ робить це ефективно.

Москва моделює свою утопічну реальність і вже не згадує про уярмлених українськими обстрілами дітей і наголошує на досконалості своєї техніки та професійності армії окупантів. Вони нібито ”дарують спокій дітям нових регіонів Росії”.

Як бачимо, кремлівська пропаганда системно займається поділом на “своїх і чужих”, “ворогів і не зовсім” – і українських дітей це також не оминає.

Згадані вище “діти Донбасу та Києва” розширюються до поняття “чужі діти для України”. В контексті цього пропагандисти стверджують, що Україні байдуже на долі дітей, що ніхто, окрім Путіна, їх не врятує. І це все зводилося до того, що “чужі Україні діти” стають “рідними Росії”, а значить РФ їх не депортує, а евакуйовує.

Окупанти стали масово депортувати українських дітей із тимчасово окупованих територій одразу після початку повномасштабної агресії Росії проти України у 2022 році. Дітей утримують у спеціальних таборах, де вони проходять “перевиховання”, а насправді – ідеологічну обробку для прищеплення ненависті до України та лояльності до путінського режиму. Декого з них навіть усиновлюють російські родини. Згідно з резолюцією ПАРЄ та висновком Експертної місії ОБСЄ, це визнано воєнним злочином та елементом геноциду.

“На територіях, прилеглих до зони бойових дій, де дійсно небезпечно жити, я маю на увазі зараз українські вільні території, українська влада оголосила про евакуацію всіх мешканців, зокрема про евакуацію дітей. Це історія про те, що українська влада допомагає своїм громадянам надає їм безпечні місця для життя, безумовно надає їм місця для життя цілими родинами, ніколи в таких випадках не йдеться про роз’єднання цих родин. Росія робить навпаки. Вона забирає дітей з родин, подекуди там, де дійсно живі батьки, є ще окремі історії, що вони забирають дітей з дитячих будинків, але навіть від живих батьків таких випадків дуже багато. Діти опиняються без зв’язку,  без документів. Вони не мають можливості перетнути кордон, у них немає грошей на те, щоб купити квиток. Є певні волонтери, які допомагають, але це не випадково, що при цифрах в кілька сотень тисяч ймовірно депортованих дітей, ми знаємо про буквально одиниці-десятки повернутих”, – пояснила експертка.

Російський агітпроп використовує тактику віддзеркалення, намагаючись перенести на Захід і Україну свої власні злочини. Нібито це в Україні та на Заході незаконно відлучають українських дітей від батьків і поводяться негуманно.

Таке віддзеркалення видає вразливість пропаганди перед звинуваченнями Міжнародного кримінального суду. Як ми знаємо, його авторитет визнається і деякими формальними союзниками Москви.

Через це на відбілювання іміджу Росії або принаймні на розмивання своєї відповідальності в питанні незаконної депортації українських дітей Росія кинула значні інформаційні ресурси.

Коли 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт  Путіна та дитячої омбудсманки Марії Львової-Бєлової, яка “усиновила” хлопчика з Маріуполя і перетворила його виховання на просування російської пропаганди, Соловйови і скабєєви дії РФ активно виправдовують. Вони стверджують, що насправді не депортують дітей, а лише “рятують їх від війни”.

“Це дійсно дуже болюче питання для Росії. Бо коли Міжнародний кримінальний суд порушив цю справу, то було видно, що питання дітей є універсальним для всього світу. Дуже багато питань, в яких Україна не може знайти однозначної підтримки в країнах так званого глобального півдня – Індії, Китаю, які дуже далеко від нас і не є однозначними союзниками північноатлантичного альянсу. Економічні питання, безпекові питання – немає одностайності. Питання дітей виявилося таким, що воно було одностайно сприйнято будь-де. В Бразилії, в Індії, в Африці. Воно б’є по людських загальних цінностях. І це дійсно те питання, де Росія має високу ймовірність залишитися без союзників”, – вважає Петренко.

Залишитися без видимої підтримки та зіштовхнутися з осудом і протидією всього світу – це чи не найбільший страх для автократій. Росія, усвідомлюючи своє хитке положення, змушена була піти далі й вигадати пропаганду нового рівня абсурдності.

Небачених обертів цей фейк став набирати після того, як через систематичні обстріли окупантами житлових кварталів у прифронтових зонах уряд України ухвалив рішення про примусову евакуацію дітей разом із їхніми родинами з деяких особливо небезпечних районів Луганщини, Харківщини, Донеччини, Запоріжжя та Херсонщини.

Натомість рішення уряду захищало базові права дитини. Але знання росіян про базові права обмежені, якщо взагалі не сказати відсутні. ТОму вони і вдаються до фейків.

Одним з найбільш популярних та “вірогідних”, звісно на думку кремлівських фанатиків, був варіант, що дітей начебто віддадуть західним клінікам для незаконної трансплантації органів і медичних досліджень.

“Є ціла низка порад. Наприклад, якщо ви бачите новину, яка дуже сильно вас емоційно включає, тобто вона така прям, заголовок кричущий, знаки оклику, і вона б’є в щось дуже важливе. Раз і ви хочете поділитися, розповсюдити. Насправді має сенс трошки сісти, охолонути й перевірити цю новину, тому що взагалі історія така, що пропагандисти працюють багато і створюють багато фейків і маніпуляцій, але не дуже глибоко і розумно це роблять. Зазвичай звичайний громадянин певну частину з них може зрозуміти, що це неправда”, – пояснює директорка ГО “Детектор медіа” Галина Петренко.

Експерти радять не ототожнювати лайки та поширення з правдою. Вивчіть коментарі, пов’язані з публікацією в соціальних мережах. Будьте напоготові щодо дипфейків. Бачити – не завжди означає вірити. Дипфейки – це відео, які нібито показують людину, яка робить або говорить щось, чого насправді не робила. Такі відео підроблені, шляхом заміни обличчя однієї людини на обличчя іншої. Щоб не потрапити на гачок такого фейку, шукайте червоні прапорці. Заміна обличчя не може змінити шию, пальці, вуха, волосся чи тіло. Наприклад, деякі дипфейки Тома Круза показували актора з неприкріпленими мочками вух. Рухи тіла теж можуть виглядати неприродно, або зазвичай анімований об’єкт може ледь рухатися. Ви можете побачити розмите відео або смішні фрагменти сцени. Шкіра занадто гладка або занадто зморшкувата порівняно з виглядом очей і волосся.

І наостанок пам’ятайте – Росія нещадно та безжалісно використовує будь-які вразливі для нас теми, щоб роз’єднати та змусити забути, що ворогом є Росія.