Галина Петренко: “Україні не вистачає дискусій і бачення Криму в майбутньому, після деокупації”
Які наративи про півострів домінують в українському інформаційному просторі та як впливають на формування суспільної думки, директорка ГО «Детектор медіа» Галина Петренко говорила в ефірі проєкту «Кримське питання» на місцевих каналах Суспільного мовлення та на платформах Суспільне Крим.
Ми говоримо про те, як українські медіа в українському інформаційному просторі говорять про тимчасово окуповані території, зокрема про Крим. За даними дослідження Інституту масової інформації, загалом з українського простору трошки більше 3% – це про тимчасово окуповані території. Про що це може свідчити і чи є певна цифра, значення, який відсоток взагалі мав би бути саме про окуповані території, враховуючи вже два роки повномасштабної війни і 10 років з моменту окупації Криму і частини Донецької і Луганської областей?
Це, звичайно, дуже мало. І часто різні люди намагаються привернути увагу до того, що ця тема отримує мало уваги від медіа. Якщо говорити про потенційні довготривалі наслідки такої ситуації, то у нас, наприклад, в суспільстві немає уявлення про те, яким ми бачимо майбутнє Криму після деокупації. Тобто представництво президента по Криму, тобто органи державної влади, які за це відповідальні, і представники громадянського суспільства говоримо про те, як працювати зараз, можливо, з тією ж самою когнітивною деокупацією мешканців Криму, або як рухатися до деокупації. Але що ми маємо робити, яким ми бачимо Крим після того, – бачення немає. Я з таких концепцій чула тільки про кримсько-татарську автономію, але дуже не вистачає дискусій і бачення Криму в майбутньому.
Зараз починають повертатися до історії, того, що відбувалося 10 років тому. Наскільки це зараз може збільшити розуміння людей щодо того, що відбувалося всі ці роки і що, власне, цьому передувало?
Про це мало є досліджень, і це не дуже, мабуть, приємно про себе визнавати, але я думаю, що українські громадяни, можливо, думали, що анексія Криму або окупація частини Донецької і Луганської областей проксі-силами буде чимось локальним, що не зачепить життя більшості мешканців нашої країни, і що внутрішньопереміщені особи — це півтора мільйона людей, яким дуже не пощастило, але на тому все закінчилося. Коли всі усвідомили, що тепер в нас по різних оцінках 6-9 мільйонів внутрішньо- чи зовнішньопереміщених осіб від цієї війни. А вона триває, і може тривати дуже довго, і весь український народ під загрозою зникнення, то з’являється розуміння і потреба поглянути в минуле.
Але мені здається, що погляд в минуле на 2014 рік теж є недостатнім, тому що є багато зафіксованих свідчень про те, що Росія одразу після оголошення незалежності України в 91-му році, буквально з початку 90-х почала намагатися позбавити Україну Криму.
Друге, недостатньо швидкими темпами ми, інтелектуали всередині країни, і зовні усвідомлюємо цю проблему. Тому що коли Росія анексувала Крим, переважно в міжнародних офіційних резолюціях це називалося «Кримська криза». Тобто не було слів «війна», «анексія», «окупація». І через два роки повномасштабної війни, наприклад, НАТО називає війну в Україні «українською кризою». Теж з політичних причин, бо, хоч це наші союзники, але реальна політика дуже складна. Тож темпи усвідомлення і проговорювання того, що відбувається, дуже повільні і ставлять нас під загрозу виживання.
Про які наративи і теми, дотичні до Криму та інших тимчасово окупованих територій, переважно говорять українські медіа і чому?
Вкрай складно вести інформування з території Криму про події, які там відбуваються. Так, ті кілька редакцій, які досі продовжують регулярно висвітлювати події в Криму, працюють реально партизанськими методами. Тобто, їхні журналісти, дописувачі, користувачі, які досі залишаються в Криму і постачають звідти безпосередньо перевірену актуальну інформацію, реально ходять по лезу бритви, і можуть підлягати найжорсткішому переслідуванню, і було багато таких випадків.
Я, наприклад, можу також сказати, що наша організація моніторить інформаційний простір Криму в соціальних мережах, і це унікальна ситуація з-поміж інших окупованих Росією територій, тому що Крим перебуває найдовше в окупації, і він з самого початку був зайнятий офіційними російськими окупаційними, окупаційною владою, тобто це не були проксі, як ДНР, ЛНР, і вони зайшли по найжорсткішій схемі контролю інформаційного простору. Наприклад, в соціальних мережах діє настільки жорстка цензура і така сильна система моніторингу з боку державних органів, що якийсь невгодний коментар або пост зникає, зачищається протягом 20 секунд свого існування, тобто щось можна прочитати тільки в перші 20 секунд. Це ж теж створює вкрай великі складнощі для роботи журналістів або тих, хто намагається зібрати інформацію про Крим, але будучи за межами Криму.
Розмову повністю можна прослухати у відео:
