ІМІ та «ДМ» розпочинають третю хвилю оцінювання регіональних медіа 2024: Як потрапити на Мапу рекомендованих медіа

2 вересня стартує третя хвиля оцінювання регіональних медіа для оновлення всеукраїнської Мапи рекомендованих медіа від громадських організацій «Інститут масової інформації» та «Детектор медіа».

Ціль проєкту — знайти якісні журналістські медіа в усіх регіонах України та позначити їх на онлайн-карті, щоб українці могли легко знайти відповідь на запитання: «Що читати/дивитися?».

Заповнюйте коротку форму за посиланням до 14 серпня 2024 року, щоб долучитися до проєкту та потрапити на Мапу.

Інформація для регіональних телеканалів, які хочуть взяти участь у проєкті: обсяги трансляції на добу власного продукту мають бути не менше 6 годин. Ми залишили за собою право самостійно зробити вибірку регіональних телеканалів по всіх областях, які мають не менше 6 годин трансляції власного контенту на добу, і оцінити їх додатково до тих, хто самостійно заповнить коротку форму для участі у проєкті.

Чи потрібно подаватися медіа, яке вже є на Мапі? 

Ні, медіа, які є на Мапі, проходять автоматичну переоцінку кожні пів року. Якщо ваше медіа вже є на Мапі, подавати його ще раз та заповнювати анкету не потрібно.

Як подати на Мапу медіа, яке діє як мережа?

Якщо ваше медіа є мережею з представництвами в різних регіонах, потрібно заповнити анкету для кожного представництва окремо.

Раніше 176 медіа з усіх регіонів України потрапили на інтерактивну Мапу рекомендованих медіа за результатами незалежної експертної оцінки в першому півріччі 2024 року.

Нижче наводимо методологію та критерії дослідження.

Мета — створити перелік відповідальних, рекомендованих аудиторії медіа на регіональному рівні, розташувавши їх за географічним принципом.

Методологія містить набір із 14 індикаторів:

1. Контактна інформація. На сайті медіа обов’язково повинні бути вказані контактні дані для комунікації з аудиторією, можливості зв’язатися з редакцією для виправлення помилок.

2. Інформація про власника видання. На сайті повинна бути інформація про власника видання (кінцевого бенефіціара), головного редактора (людину, відповідальну за контент).

3. Редакційна політика. На ресурсі в загальному доступі має міститися інформація про редакційні політики, яких медіа дотримується у своїй роботі.

4. Власний контент. Власний контент — це журналістські матеріали, створені авторами, що працюють у виданні, чи його фрилансерами. До власного контенту не можуть бути зараховані матеріали, що є дослівною копією з інших медіа, українських чи іноземних видань, дослівними копіями пресрелізів. При цьому до власного контенту належить інформація, витягнута з державних реєстрів, «Прозорро», відповіді на запити та пресрелізи, якщо вони доповнені ґрунтовним бекграундом та опрацьовані редакцією. При оцінюванні дослідники беруть до уваги, чи підписані новини іменами журналістів.

5. Баланс. Стандарт балансу забезпечує всебічність та безсторонність висвітлення події. Під час висвітлення конфлікту необхідно надати слово та відобразити позиції всіх сторін конфлікту. При цьому сам журналіст має бути максимально неупередженим та не маніпулювати експертною думкою на користь однієї зі сторін.

6. Достовірність. Кожен факт, що подається в матеріалі, повинен мати посилання на ідентифіковане та надійне джерело інформації.

7. Відділення фактів від коментарів. Усі коментарі власне журналіста мають бути чітко відокремленні від фактів та коментарів експертів.

8. Прозорість маркування реклами. На сайті є окрема рубрика, де роз’яснено, як маркуються рекламні матеріали.

9. Джинса і реклама. До джинси включається немаркована реклама під виглядом журналістського матеріалу, яка може бути спрямована на поліпшення/погіршення або ж створення позитивного/негативного іміджу політичних партій, окремих політиків або людей, торговельних марок або окремих товарів, державних структур, а також благодійних фондів та релігійних організацій та не позначена як реклама зрозумілим для переважної більшості людей чином. До неналежного маркування включаються всі типи маркування, за винятком слів «реклама», «на правах реклами».

10. Сексизм. Поширення гендерних стереотипів, об’єктивації та сексуалізації людей.

11. Шокуючий контент. Невиправдане зображення умисної шкоди, насилля, вбивств, жорстокого поводження з тваринами без позначки 18+.

12. Мова ворожнечі. Матеріали, які пропагують насильство, дегуманізують групи чи окремих осіб на основі раси, етнічного походження, статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, віку, здібностей, національності, релігії, касти тощо. Нечутливе, безвідповідальне та шкідливе ставлення до обговорюваних соціальних питань та пов’язаних із ними дій, які можуть принижувати певну групу населення або розпалювати конфлікт.

13. Шкідливий контент. Для визначення шкідливого контенту дослідники спираються на критерії GARM та на положення Кодексу етики українських журналістів. До шкідливого контенту не входить інформація, необхідна для якісного висвітлення російської війни в Україні. Приклади типів шкідливого контенту:

• незаконний продаж, розповсюдження та споживання дитячої порнографії;
• відверте чи необґрунтоване зображення статевих актів і/або демонстрація геніталій, реальних чи анімованих;
• просування та пропаганда незаконного продажу зброї;
• надмірне використання ненормативної лексики чи жестів та інших відразливих дій, які шокують чи ображають певні групи населення чи окремих громадян;
• реклама або продаж незаконних товарів, зокрема наркотиків, а також просування зловживання ліками, що відпускаються за рецептом;
• просування та пропаганда вживання тютюну та електронних сигарет (вейпів) і алкоголю серед неповнолітніх;
• пропаганда тероризму;
• виправдання і підтримка російської агресії.

14. Оцінка контексту. Репутація видання — важливий елемент, який свідчить про його незалежність і готовність працювати в інтересах аудиторії та для виявлення серйозних порушень за попередні пів року, які могли не потрапити до моніторингу. Для формування цієї оцінки дослідники залишають за собою право опитати місцеву медіаспільноту.