Ксенія Ілюк: “Зараз унікальний час, щоб зайнятись власним міфотворенням”
Про виклики інформаційної війни з російською пропагандою, проактивну позицію та українське «міфотворення», а також про зміну консолідації суспільства на втому і розчарування, аналітикиня «Детектора медіа» Ксенія Ілюк розповідала в коментарі «Укрінформу».
«Щоб протистояти ворожим ІПсО на особистому рівні потрібно постійно собі нагадувати, що війна на інформаційному фронті запекла і безперервна», – наголошує аналітикиня ГО «Детектор медіа» Ксенія Ілюк.
І якщо війна взагалі може бути доволі далеко від нас фізично, то війна інформаційна точиться у наших вітальнях, на зупинках громадського транспорту і навіть під мімішними постами з котиками.
«Тобто уявіть, що це – лінза, через яку треба сприймати всі події навколо. Звісно, не потрібно впадати в параною, адже це теж плодючий ґрунт для інформаційних операцій. Треба розуміти: ІПсО завжди має на меті зміну поведінки, тобто не просто змусити людину повірити в щось, а привести її до певної дії чи бездії. Тому, коли ми сприймаємо інформацію з цим знанням і намагаємось зрозуміти, кому і для чого було б вигідно поширювати таку інформацію – ми вже є значно менш вразливими до інформаційно-психологічних впливів», – каже аналітикиня.
Стійкість суспільства ґрунтується на персональній стійкості, акцентує Ксенія Ілюк, тож саме вклад у власну інформаційну та психологічну безпеку є найціннішим, що може зробити кожен з нас.
Але, навіть здобувши локальні перемоги в інформаційній війні, розслаблятись не варто. Треба подовжувати боротьбу, бо наша перемога ще не остаточна.
«Важливо розуміти, що в інформаційній війні перемога дуже умовне поняття, оскільки боротьба триває безперервно. І без системної роботи з побудови стійкості суспільства до гібридних загроз, першість легко можна перехопити», – продовжує Ксенія Іллюк.
Окрім реактивного реагування на російські інформаційні нападки в українському інформаційному просторі, дуже важливо діяти проактивно – самим створювати нові сенси.
«Зараз унікальний час для того, щоб зайнятися українським міфотворенням, що має будуватися від нас, а не як відповідь росії. У нас вже є чудові приклади, дуже тішить як активно і природньо до цього міфотворення доєдналась українська молодь. Я щиро захоплюсь україномовним твіттером та тіктоком. Нові й глибокі сенси, з якими ми ідентифікуємо себе в час невизначеності, будуть слугувати нашим інформаційним щитом», – вказує аналітикиня ГО «Детектор медіа».
Хтось може дорікнути, що, мовляв, помилки є завжди, але говорити про це привселюдно в умовах війни, особливо у такій чутливій сфері, не варто. Втім, дозволимо собі з цим не погодитися – говорити про це треба.
«Те, що консолідацію та ейфорію від перших перемог змінює втома та розчарування – природньо. Проте це вимагає суттєвих змін в комунікації всередині України. Особливо в контексті інформаційних операцій рф в Україні. Ще до «великої війни» ключовою тактикою росіян було максимально розділяти українців: за мовою, за регіонами, за політичними преференціями, релігією. Й певні інформаційні перемоги в рф були. Тож попри безпрецедентну єдність, яку ми всі бачимо, втома, тривожність, розгубленість є ідеальним ґрунтом для розхитування ситуації зсередини», – звертає увагу Ксенія Ілюк.
Влада дещо захопилась переможною риторикою. Звісно, що бойовий дух та віра в перемогу дуже важливі, проте в контексті інформаційно-психологічного протистояння радше бути оптимістичними, але реалістами. Тобто розуміємо реалії, готуємось до них, але зберігаємо оптимізм.
«Перейти в такий стан буде важко, адже емоційно суспільство дуже сильно розхитали: спершу обіцяють перемогу за 2 тижні, а потім говорять про війну до 2035-го року. росія, звісно ж, не втрачає нагоди розхитати українців ще більше, шукає привід до дискредитації влади, підриву морального духу», – каже пані Ілюк.
