“Маніпуляція токсичних ведучих: не можна забути того, що вони зробили” – Наталія Лигачова

Про Діану Панченко, токсичних телеведучих на українських телеканалах та інформаційну гігєну голова ГО “Детектор медіа” Наталія Лигачова спілкувалась в ефірі 5 каналу.

Проти Діани Панченко СБУ відкрила кримінальне провадження. Чи доречно зараз братись за таких одіозних фігур медійного фронту, які в тому числі і привели війну в нашу країну?

Так, це дуже доречно. Ми  в “Детекторі медіа” намагались достукатись до влади, привернути увагу до факту, що вона поїхала в Донецьк. Писали про її поїздку, про те, що вона там знімає і добре, що СБУ відреагувала на запит нардепа Ярослава Железняка і відкрила кримінальне провадження.. 

Це важливо, бо справедливо щодо людей, які довгий час тягли сюди “русскій мір”. Діана Панченко повела себе дуже виклично і нахабно в даному випадку, на відміну від своїх колег, які теж поширювали російську дезінформацію, але зараз, публічно принаймні, ведуть себе пристойно. Я знаю, як Діана Панченко потрапила до Донецька. Через Росію. За нашими джерелами, вона ще в серпні виїхала з України, перебуває в Москві, пов’язана з ФСБ і, можливо, готує якийсь черговий політичний проект, разом з такими, як вона, “квазіукраїнцями”. Вона називає себе при цьому українською журналісткою і робить маніпулятивні фільми для Youtube з Донбасу. І ми маємо казати людям, де і як вона маніпулює. Бо вона робить це тонко і можна навіть цього не зрозуміти. Наприклад, вона розмовляє з мешканцями Маріуполя і запитує їх, хто винен і що трапилось. Але не ставить основного питання: “Хто напав на Україну?”. Тому СБУ має займатись такими справами.

Є багато претензій до СБУ, чому їй дозволили виїхати і тепер лиш відкрили провадження. Але таких журналістів, як Діана, багато в Україні і досі. І частина з них – обличчя телемарафону. Тож чи не є це половинчастими рішеннями з огляду на те, що колишні ведучі проросійських каналів, які “лили воду на млин російської пропаганди, досі не покарані? Якщо справедливість – то для всіх, чи не так?

Так, їм не місце в марафоні, і ми весь час про це говоримо. І радіємо, що декого з них вивели з марафону і “Freedom”, наприклад, Наталю Влащенко. Але не можна забувати, що було і що вони зробили для того, аби забити українцям мізки дезінформацією. Навіть якщо під час війни ми не зможемо добитись справедливості щодо цих людей, то треба після війни цього домагатись. Справедливість має торжествувати. 

А як це має виглядати покарання?

Є багато медійників, які виступають проти присутності цих людей в марафоні. Частина з них незадоволені, що мусять бути в одному марафоні з токсичними ведучими. Але медіаспільнота і досі, навіть після початку повномасштабного вторгнення, не єдина. Якби медіаспільнота була єдина, якби було більше галасу і вимог забрати токсичних ведучих з марафону, то ми вже мали б результат. Однак вже після війни справедливості треба буде добиватись неодмінно. Після війни точно буде залежати від нас. І, так, я не чекаю покаяння від цих людей. Якби воно було щирим, то воно публічно пролунало би на початку війни. А ніхто з них нічого подібного не сказав. 

Як довго триватиме ситуація з марафоном?

Влада ухвалила рішення, що їй вигідно вести марафон і контролювати інформаційний простір. І на це їй дає право правовий режим воєнного стану. Я вважаю, що на початку року інформаційний марафон був єдино правильним рішенням, але зараз наш медійний простір вже потребує плюралізму в телеефірі. Бо загалом в медіа і в країні плюралізм є. Я на місці влади потихеньку відмовлялась би від марафону, але думаю, що вона цього не зробить. 

Чи на фоні плюралізму є імовірність появи проросійського видання? Чи маємо досить запобіжників, щоб ця історія не повторилась?

Не думаю, що таке з’явиться в Україні, але може бути створене таке медіа за кордоном, орієнтоване на українську аудиторію. Є інформація, що над цими проектами думають і збираються робити на гроші проросійських політиків. Якщо такі медіапроекти зявляться, то проти цього треба поставати. Хоч українці і “хитнулись” в сторону “від Москви”, але досі є багато людей, які хочу миру за будь-яку ціну, а не справедливого миру. Росіяни будуть говорити з цією аудиторією і намагатись на них впливати.