Маємо пояснити світові, що великої потужної Росії не існує – Ксенія Ілюк

Про успіхи України в інформаційній війні, нові меседжі російської пропаганди та країни, які потребують інформування про Україну, аналітикиня “Детектора медіа” Ксенія Ілюк говорила в ефіра “Радіо “НВ”.

Павло Новіков: Чи справді росіяни після розгрому під Білогорівкою не знали, що розказувати і кидати навіть у свій інформаційний простір?

Ксенія Ілюк: Так, однозначно росіянам стало складніше. І ми бачили міні-істерики російської пропаганди, бо вони були розгубленими і не знали, в який бік йти. Але російська пропаганда дуже гнучка. Вони продовжують і далі розповідати про свої “перемоги” і “котли” на Донбасі, як, власне, і педалювати інші теми. Але факт, що російська пропаганда в певний момент “застигла” – незаперечний.

Павло Новіков: На чому зараз концентрується російська пропаганда, яка поширюється в Україні?

Ксенія Ілюк: Є різні меседжі, які переважно стосуються антиєвропейської та антиєвроатлантичної інтеграції України. Росія дуже багато вкладає в те, аби дискредитувати нашу віру в міжнародну спільноту, міжнародні організації і, відповідно, вони педалюють цю тему. 

Наприклад, складною темою є зброя. Вони постійно повторюють, що Україна має розраховуватись за цю всю зброю, яку їй дають, і що є величезний борговий список, куди це вносять і, мовляв, чи не наші прапраправнуки будуть за це роззплачуватись.

Плюс намагання “розкачати” внутрішньополітичну ситуацію, фокусування на внутрішніх скандалах, “схемах” наче з гумдопомогою, намагання дискредитувати Зеленського, вічне мовне питання, яке росія і далі, попри все, продовжує розганяти в українських соцмережах.

Павло Новіков: Які контрдії з українського боку можуть бути, щоб відкрити росіянам очі на ситуацію в Україні?

Ксенія Ілюк: Ми повинні розуміти, що просто так повідомляти росіян про реальну ситуацію в Україні і використовувати на це наш ресурс просто, щоб вони знали реальність ситуації – складно. Бо яка кінцева мета? Що ми хочемо?

Якщо хочемо, аби вони виходили на площі і протестували проти війни – то, здається, в цьому напрямі працювати малоефективно. Бо не дуже прослідковується ця механіка, тобто те, як це могло би відбуватись. 

З іншого боку, важливо доносити інформацію, зокрема, до російських військових, яких потенційно будуть мобілізувати, а також до їх сімей, бо вони мають знати, куди йдуть і що їх чекає в Україні. Тому важливо, щоб вони свідомо ухвалювали рішення, чи готові брати участь у цій кривавій війні.

Павло Новіков: Власне, і про українські та російські наративи в медійному просторі цивілізованого світу. Чиї меседжі перемагають на інформаційних фронтах? 

Ксенія Ілюк: Україна зробила величезний прорив в цій сфері, і ми з самого початку тримали інформаційне поле. Але, з іншого боку, я розумію, що ресурси росії в інформаційному плані просто немислимі. І ми маємо тактичні перемоги в середині Європи, Канаді, США. А те, що відбувається за цими країнами – жах. Там російська пропаганда почуває себе дуже комфортно. Нам теж бути там присутніми, але ми не маємо таких ресурсів. 

Ми зраділи, що почали блокувати в світі російські пропагандистські канали. Але вони заблоковані лише в певних частинах світу, не усюди. Крім того, заблоковані в цифрі і кабельному телебаченні, але спокійно мовлять на супутниках, бо супутники приватні і з ними не легко домовитись. 

Павло Новіков: Де росія все ще домінує інформаційно?

Ксенія Ілюк: Пропаганда і дезінформація добре діють там, де бракує знань. В країнах, де ж про Україну в принципі не дуже відомо, росії легше просунути свою версію подій. Наприклад, болючий регіон Латинської Америки, бо там звучать проросійські меседжі. Але Латинська Америка дуже багато спільного має з нами, і ми могли би знайти це спільне, допомогти один одному. Такою спільною тезою та “історією” могла би стати антиколоніальна війна. Бо росія там поширює меседжі, що їх це їх не стосується і це далеко, але, з іншого боку, розповідають, що ця всі історія про те, що “білі привілейовані європейці чубляться між собою”. Вони намагаються вивести цю війну в Україні за рамки колоніальної боротьби. 

Павло Новіков: Куди тоді варто спрямувати зусилля? І про що мають бути основні меседжі?

Ксенія Ілюк: Українська дипломатія роками дружила лише з тими, хто готовий дружити з нами. А тепер треба дружити з усіма. Треба фокусувати увагу на тих, хто нейтральний до України, брати до уваги передусім оцю “сіру зону”. Там можна мати інформаційні перемоги для України. Бо наша задача – звучати в інформаційному полі постійно. Є українські журналісти-ентузіасти, які освоюють нові території, наприклад, Марія Золкіна, яка поїхала, аби розповісти про Україну на “Аль-Джазірі”.

Павло Новіков: Меседж про силу росії і переоцінка цього факту. Чи варто концентруватись на цій тезі?

Ксенія Ілюк: Так, це один з пріоритетів України загалом. Показати різними способами, що та росія, про яку нам розповідали росіяни – це неправда. Нам обіцяли мегаармію, а ми бачимо, хто прийшов в Україну. Нам треба максимально руйнувати міф великої потужної росії. Бо досі працює політика дії страху. Україна має стати точкою переосмислення цивілізації і що росія не є тим гравцем, яким хоче видаватись. І ще одинг важливий меседж: треба змінювати те, як функціонує міжнародна система миру і безпеки.

Павло Новіков: Тема продовольчої кризи. Чи варто концентрувати інформаційні аспекти на тому, що саме росія створює цей голод і кризу своїми діями? 

Ксенія Ілюк: Треба бути дуже обережним. Бо росія вже взялась за цей меседж і педалює його з свого боку, очевидно, не згадуючи, що це їхня вина. Вони використовують цю тема в контектсі, що це вина України, плюс додають туди антизахідні настрої, “бо захід не може організувати цей процес”. Нам треба дуже обережно підбирати наші ключові аргументи. Бо ситуація дуже складна і треба розуміти, до якої дії ми хочемо закликати і треба тоді включити в процес тих експертів, які скажуть, як логістично це організувати, яку і від кого нам потрібно допомогу – від яких організацій і яких країн. Як будемо мати цю інформацію і рішення – тоді зможемо включитись в комунікації, щоб знати, до чого закликаємо.

Пам’ятаєте кампанію noflyzone? Так от, фахівці, які технічно на цьому розуміються, стверджували, що “закриття неба” – технічно неможливе.