Медійникам треба притримуватись природного, а не штучного балансу – Остапа

Яка різниця між державним та суспільним мовленням, чому новини – окрема царина, чи здатне Суспільне конкурувати з комерційними каналами, де межа між балансом думок та інформбезпекою, розслідуванням та зливом компромату, – розбиралися Роман Коляда та заступниця шеф-редактора “Детектора медіа”, голова наглядової ради Суспільного Світлана Остапа в програмі “Медіаревізор на Чорноморській ТРК”.

Світлана Остапа: Якби не було створено суспільного мовника, то була б гірша ситуація в аспекті поширення дезінформації та протидії їй. Ми поки “стаємо на ноги”, бо реформа суспільного мовлення відбувається в кількох напрямках. Добре, що реформування розпочали з почали з контенту, бо за даними моніторингів незалежних, новини суспільного мовника визнані найкращими. Вони збалансовані, розповідають правду, не піарять медіавласника і розповідають не лише добре про владу, – і це велике досягнення. Але майже за 5 років в нас жодного разу не було повного фінансування. По факту цього року його наче дали, на папері, але на ділі – ні. І це впливає на виробництво.

Роман Коляда: Чув нарікання, що суспільний мовник фінансується з державних грошей, тож, мовляв, про яку незалежність можна говорити? 

Світлана Остапа: Восени я зустрічалась з послгами країн Великої сімки. Вони перед цим бачились з представниками влади, і це було відчутно. Бо деякі меседжі влади “лягли їм на вуха” і посли перепитували те, чого не мали би запитувати. Наприклад, представники команди посла Італії запитували,я ка різниця між суспільним та державним мовленням. Ми пояснили різницю. Хоча фінансування державне і інших джерел фінансування наразі немає, але не влада призначає керівників компанії, а їх обирає незалежна Наглядова рада. При цьому ні Наглядовій раді, ні політичним силам, ні владі не дозволено втручатись у господарську та контентну політику мовника.

Роман Коляда: Чому, говорячи про контент, дуже чітко розмежовують новини – і решту контенту на каналах. Адже деякі канали можуть мати досить адекватні по  стандартах новини і жах в токшоу.

Світлана Остапа: Так традиційно сталось, що новини – це серце медіа. Бо вони є суспільноважливим контентом, на підставі якого аудиторія може робити висновок про довіру чи недовіру до медіа. Великі тексти не дуже люблять читати, алде вони дають додану вартість до наявної інфрмації. Новини мають найбліьшу аудиторію і рейтинг. Хоча на великих комерційних каналах високий рейтинг мають ще і розважальні токшоу, наприклад, фінали “Танців з зірками”. Традиційно добре дивляться спортивні події – фінали чемпіонатів з футболу, Олімпіади, біатлон.  Дуже рейтингові талант-шоу, але вони дорого коштують.

Роман Коляда: Що ще є взірцем для наслідування, крім стандартів ВВС?

Світлана Остапа: Стандарти ВВС – одні з перших, але загалом в країнах Європи стандарти придблизно однакові, просто можуть бути виписані іншими словами. Крім того, журналісти керуються типовими редакційними статутами, Кодексом українського журналіста. До слова, ми живемо в особливих умовах, у нас йде війна. І нам потрібно розробити додатки, як працювати журналісту-розслідувачу, як працювати в умовах збройного конфлікту тощо.

Роман Коляда: Коли ми говоримо про баланс думок, то де межа між представленістю опозиції і коли це переходить в представлення майданчика для колабораціоністів?

Світлана Остапа: Якщо це політичні новини, то не варто брати представників псевдореспублік. Наприклад, Пушилін – порушник за нашими законами. Ми можемо взяти для балансу думку жителів тимчасово окупованих територій. Або можемо умовного “пушиліна” зацитувати, але не запрошувати в ефір. Не можна давати телетрибуну для висловлення всіх тих меседжів. Це не баланс, це – штучний баланс. Раніше штучним балансом страждали держмовники, коли наче лінійкою міряли однакову кількість часу для позицій. 

Роман Коляда: А якщо ОПЗЖ виступає з антидержавними тезами, то що з цим робити?

Світлана Остапа: Україна – демократична держава, і право на свободу слова в нас виборене кров’ю. Але подібні виступи з боку опоблоку в часи війни дуже шкодять самій державі Україна. В нас ненормальний медіаринок, забагато телеканалів. Вони майже всі збиткові і навряд колись вийдуть в нуль. Але якби було ясно, звідки гроші на фінансування медіа, то, може, частина з них перестала б існувати. І було би менше голосів з антидержавницькими тезами.

Роман Коляда: Як ви фільтруєте для себе новинний потік? 

Світлана Остапа: Передусім читаю медіа, яким довіряю.