Найбільше згадок про Україну в російських некрологах – Ксенія Ілюк

Про смерть путіна, правдивість російських соцопитувань щодо ставлення до України і успішність української пропаганди аналітикиня ГО “Детектор медіа” Ксенія Ілюк говорила в ефірі радіо НВ.

Чим нині промивають мізки росіян?

Основна тактика – підміна понять, зміна речей і фокусу уваги. Про війну майже нема мови. Ключова тема – допомога нібито українським біженцям, які прижджають в росію (яких насправді примусово вивозять). Багато сюжетів про те, як росіяни самовіддано допомагають українцям, які нібито тікають в росію. 

Чи є тези про “Азов” і евакуйованих з “Азовсталі” і чи змінилось щось в наративах?

Насправді дуже мало на федеральному ТБ. В медіа є дикі історії про те, що, мовляв, в бійців “Азову” знайшли неймовірну кількість золота, яке вони начебто награбували. Продовжують лінію дегуманізації, приниження і зображення азовців як поганих людей з усіх точок зору. Дискредитація триває.

Як пропагандисти проводять підсумки ста днів війни?

Насправді уникають прямих безпосередніх розмов про те, скільки втрат, скільки відправили на фронт. Натомість намагаються продовжувати видавати українські перемоги за свої. Часто бачимо, що взяли якесь місто, хоча їм ще далеко до того. Маленькі перемоги хочуть робити. В якийсь момент російські пропагандисти не витримали. Коли було потоплення “Москви”, то навіть Соловйов не втримався і був в гніві, критикував росіську армію і владу. Це показувало, що ми трохи пробиваємось в той інформаційний простір. 

То перемоги ЗСУ ламають пропаганду?

Так, але їх пропаганда адаптивна. Коли зрозуміли, що про перемоги говорити не вдасться, то перемкнули увагу на теорії змови. Що ми “розмінна монета”, “знаходимось під зовнішнім управлінням” і що “росія має місію врятувати світ від страшного заходу, врятувати і людську цивілізацію, і людяність”. 

Вони воюють чи возволяють?

Насправді проводять місточок між риторикою визволення до риторики війни. Бачать, що визволення наразі немає. Намагаються пояснити, що воюють, але не з Україною, а з усім заходом. Підвищують ставки, щоб сказати, що весь західний світ воюює руками України з ними. 

Чи зникає літера Z і “ура-патріотизм”?

Ні, цікавим прикладом є російські некрологи. Бо згадок про Україну в некрологах чи не найбільше. По них помітно, наскільки намагаються грати на “ура-патріотизмі”. Кожен з них – ніби людина, яка здійснила світовий подвиг за росію і цю величезну ідею. І через те намагаються просувати тезу своєї величності, придумати велику місію, яка стоїть за нападом на Україну. 

Що з росіянами, які довіряють телебаченню?. Наскільки критично має впасти цей показник, щоб кремль збавив оберти пропаганди?

Цей психоз пропаганди був з 2014 року і все йшов вгору. Цей рівень російської пропаганди не дуже відрізнявся в 2020 і зараз. Росіяни звикли до такого. Найгірше в цьому, що 80+ відсотків росіян підтримують дії путіна в Україні і соціологи пояснюють, що ці цифри правдиві. Бо ми думали, що вони може не відповідають реаліям. Може, ми хотіли в це вірити. Росіяни знаходять комфорт в цій пропаганді і навряд в найближчий час будуть зміни, щоб вийти з комфортної картини світу, де вони переможці і мають велику місію.

Україні вдається тримати увагу світу?

Так, але не усюди. Десь успішні більше, десь менше. В Європі, Канаді, США, Австралії, Україна домінує в інформаційному просторі із меседжами, які показують відважність українців і розкривають очі на цей жахливий акт агресії.

За межами цього простору ми не маємо таких бюджетів і можливостей доносити до віддалених країн, де в нас може бути багато спільного. Наприклад, з тією ж Латинською Америкою, які знають, що таке колоніальна війна . Але загалом мене дуже тішить об’єднаність українського інформаційного фронту.