Наталія Лигачова: «Держава не може і не повинна розробляти стандарти новин, це нонсенс»

Про це шеф-редакторка «Детектора медіа» Наталія Лигачова розповіла в програмі «Про Закон і Благодать» з Вадимом Карп’яком на Радіо «Культура».

Вадим Карп’як: Чи існують стандарти новин у журналістському середовищі паралельно з журналістськими стандартами?

Наталія Лигачова: Журналістські стандарти стосуються саме новин, інформаційних жанрів, бо у публіцистиці, колумністиці ми не маємо дотримуватися балансу, відділяти факти від думок. Справа у тому, що не держава повинна нав’язувати журналістам ці стандарти, хоча у нашому законодавстві, як і в законодавстві багатьох країн, є згадки про стандарти. Наприклад, в законі про інформацію йдеться, що вона має бути об’єктивною. Тобто згадати про вже існуючі стандарти держава може в законодавстві, але держава не може і не повинна розробляти положення про стандарти новин. Це нонсенс.

Багато хто вважає, що указ президента має бути переписаний. Але його ніхто не буде переписувати, бо звичайних громадян це не дуже схвилювало. Я вважаю, що головне — це не те, щоб було переписано указ, а щоб ми добилися того, щоб був прийнятий адекватний закон про медіа, який зараз готується у двох інстанціях: один робочою групою при Комітеті з гуманітарної та інформаційної політики, інший — міністерстві культури, молоді і спорту.  Тобто зараз головне, щоб процес підготовки цього закону став нарешті прозорим.

Вадим Карп’як: Хто має розробляти стандарти новин?

Наталія Лигачова: У нас є Кодекс журналістської етики, який розроблений на основі тих стандартів, які існують у всьому світі. Свого часу його розробляли ті, хто очолював Комісію журналістської етики, потім був апдейт цього кодексу. Він дуже гарний. Але його мало хто дотримується. Але чому ви вважаєте, що якщо держава розробить стандарти новин, то їх будуть дотримуватись? Справа не у тому, що потрібно розробити стандарти. Стандарти є. Можна просто взяти стандарти ВВС, і ось вам добрі стандарти. Питання у тому, щоб їх дотримувались. Але це вже інше. Це вже важелі і регулятори, яким чином регулюють чи не регулюють контент. Це те, що всі ці роки не хотіла робити Нацрада, яка казала, що це буде цензура. І це, справді, дуже тонке питання, яким чином регулювати контент і не здійснювати державну цензуру.

Вадим Карп’як: Чи може бути система покарань журналістів за недотримання стандартів та кодексу?

Наталія Лигачова: Як правило, у західних країнах це відбувалось так: держава в якийсь момент казала: “Якщо ви не буде дотримуватись того й того, ми вам введемо більш жорстке регулювання, наприклад, штрафи, але мова не йшла криміналізацію”. На Заході журналістська регуляція існує ось для чого: у суді на тебе можуть накласти дуже високий штраф і щоб не йшли до суду, а вирішували свої проблеми той, хто надсилає скаргу на ЗМІ та саме ЗМІ вирішувало скаргу досудово через механізми саморегуляції. Вони вирішують цей конфлікт, йде спростування якоїсь недостовірної інформації і все.

Я вважаю, що держава має розробити таку систему регулювання, яка буде досить жорсткою і яка буде стимулювати медіа, журналістів та власників медіа вирішувати конфлікти через саморегуляцію. Наприклад, можна ввести високі штрафи за розповсюдження недостовірної інформації, а також дезінформації.

Вадим Карп’як: Чи підтримуєте ви пункт указу президента про заборону фізичним та юридичним особам держави-агресора володіти або фінансувати медіа в Україні?

Наталія Лигачова: Так. Наша громадська організація “Детектор медіа” вже давно за це виступає, і ми вважаємо, що навіть не можуть мати мовлення, розповсюджувати контент в Україні ті російські медіа, в яких є державне фіксування. Ми були провідниками заборони мовлення російських телеканалів у 2014 році. Тобто у ситуації війни з зовнішнім агресором кращим способом не давати російській пропаганді завойовувати розум наших громадян є заборона.