Наталія Лигачова: “Дезінформація ставатиме тонкішою та вигадливішою”

Про наративи кремлівської пропаганди, засоби протидії дезінормації та медіа, яким варто довіряти голова ГО “Детектор медіа” Наталія Лигачова розмовляла в інтерв’ю Зе Інтерв‘юєр.

Чи є в Україні проросійські журналісти?

Є, багато, але вони сконцентровані на певних інформаційних ресурсах.

Як зараз виглядає російська пропаганда і її основні наративи?

Передусім є кілька сформованих основних наративів, в рамках яких вони потім вже деталізують стосовно якихось подій. «Працює зовнішнє управління», «розгулюють фашисти по вулиці», «за російську мову можуть побити», «наша країна – фейспалм, що вона не відбулася», «війна, яка триває, насправді громадянська», «в нас немає будь-якого керівництва, яке може вести країну у правильному напрямку». Звісно, «правильний напрямок» для них – це до Росії, тобто всіх президентів ненавидять. І коли прийшов до влади Зеленський, то спершу його сприймали більш позитивно, але коли побачили, що він проводить антиросійську прозахідну лінію, то почали в проти нього поширювати пропаганду. Є багато пропаганди про вакцинацію і ковід.

Як кремлівська пропаганда впливає на людей по обидва боки лінії розмежування та конфлікту на Донбасі?

Важко судити щодо непідконтрольних Україні територій, бо немає змоги дослідити ставлення людей там. Коли ж ми проводимо дослідження тут, то результати контроверсійні. З одного боку, все більше людей розуміють, що нам треба «йти» в західному напрямку. З іншого, багато людей, що , наприклад, вважають Революцію гідності державним переворотом, або відмовляється відповідати, що це було. Тобто російська пропаганда безумовно має вплив і робить вона це через українські ресурси з проросійськими поглядами.

Що керує людьми, які поширюють російську пропаганду? Гроші?

Гроші відіграють велику роль. Ми знаємо, що працюють цілі ботоферми, які керуються з Росії або з України, але людьми, які є агентами російської пропаганди. Але є люди, які щиро вірять в те, що роблять і вірять, що наш шлях тільки з Росією.

Як змінилася пропаганда з 2014 року?

Пропагандисти стали більш обережними. Вони зараз використовують якісь наші помилки і невдачі. Наприклад, тема тарифів активно розкручується як підстава розповідати, що ми держава, яка не відбувається і не здатна забезпечити рівень турботи про громадян, що нам треба в Росію і тільки Росія нам допоможе.  Прямої пропаганди,такої як «розіп’ятий хлопчик» дуже мало, але отака прихована пропаганда справляє більше враження на людей.

Які останні резонансні фейки пригадаєте?

Багато маніпуляцій стосовно Північного потоку, «зовнішнього управління», візиту Зеленського до США. Багато було довкола теми Афганістану, коли розповідали, мовляв, «бачите, як США «кидають» своїх васалів.  Будь-яку подію, яка відбувається всередині країни або в світі, вони намагаються інтерпретувати таким чином, щоб показати що «Росія – наше все і треба йти за нею».

Як працюють з дезінформацією олігархічні канали?

Дуже мало показують продуктів на цю тему. Чи можете ви пригадати багато ток-шоу, які були присвячені боротьби з дезінформацією? Ні, досить рідко і я вважаю, що це я помилкова стратегія.

Наскільки дезінформація впливає на молодь?

Молодь більше користується соцмережами і більше їм довіряє. Дуже великий вплив мають місцеві соцмережі, зокрема локальні телеграм-канали, які, на мою думку, відіграють велику роль в поширенні дезінформації. Не забуваймо і про месенджер Viber, зокрема в ситуації з Новими Санжарами, коли люди прийшли «зустрічати» прибулих з Китаю, то інформація поширювалась саме через Viber. Соцмережі відіграють дуже велику роль і, мені здається, що наші державні органи приділяють соцмережам недостатньо уваги.

Де шукати вільну непроплачену пресу?

Багато незалежних видань фінансуються західними міжнародними донорами. Є багато видань, які не можуть самі себе утримати. Бо ні малий, ні середній бізнес в Україні наразі не розуміє, навіщо їм підтримувати інформаційні українські ресурси, тому й дуже слабкий рекламний ринок і важко монетизувати контент.

Як зробити соціальну журналістику популярною?

У цьому аспекті справді є провали. Їх трохи намагається компенсувати суспільний мовник, але він мав би активніше діяти в боротьбі з дезінформацією і у популяризації соціальних ініціатив. До слова, «Детектор медіа» також має свій підсайт «ЗМІ для змін», де ми розповідаємо про соціальні ініціативи. Матеріали популярні і читаються іноді краще, ніж ті матеріали, які ми вважаємо для себе більш профільними. Тож ця тема може бути популярною серед читачів і варто її розвивати.

Як журналісту розпізнати правдиву новину серед фейків?

Хороший журналіст має розуміти, де фейк, брати інформацію з різних джерел, не має брати те, що йому «підсувають». Це його ремесло.  Та і в редакції має бути контроль, фактчекінг, перевірка з боку редактора, хоча це не завжди робиться, на жаль. Взагалі журналістам треба йти в соцмережі, в YouTube, наприклад, як це робить Яніна Соколова. Треба робити проекти в Фейсбуці, наприклад, як проект «По той бік новин». Бо варто поширювати свій вплив на ті платформи, де зараз черпає інформацію молодь.

Як впливати на лідерів думок, блогерів, які можуть поширювати дезінформацію?

Це виклик для всього світу, бо це відбувається в усьому світі. Мільйонні перегляди в тих, хто несе часто шкідливу інформацію. Ми «пішли» в Тік-Ток, і Ангеліна Ломакіна веде там акаунт, де намагається поширювати критичне мислення, пояснювати, яка інформація правдива. В неї 16000 підписників. Наче не так і мало, але не мільйони. Бо ж хайпова інформація заходить краще.

Яка ситуація з інформацією зараз в Криму?

Був створений телеканал «Дом», покликаний поширювати інформацію на тимчасово окупованій території та Криму. Але дуже складно вимірювати і оцінювати, чи дивляться цей канал там і чи знають про нього. Ми знаємо, що українські телеканали глушаться на Донбасі і в Криму Росією. Ситуація надтяжка для українського мовлення та поширення української інформації.

 Яку роль відіграють ЗМІ в реінтеграції Донбасу?

Дуже важливу роль відіграють такі проекти, як Крим Реалії, Донбас Реалії від Радіо Свобода. В них багато включень від слухачів, і я чую, що люди там справді ці проекти слухають. До слова, на тимчасово непідконтрольних нам територіях більшу роль зараз відіграють радіо і соцмережі.

Який ваш прогноз щодо боротьби з дезінформацією?

Дезінформації ставатиме більше, вона буде тонкішою і вигадливішою. Але зараз все більше зусиль для протидії їй застосовують держава, громадські організації, краща координація зараз, ніж два-три роки тому. Маю великі сподівання на те, що споживачі починають більше розуміти, що таке критичне мислення і медіаграмотність. Приємно читати коментарі в соцмережах в стилі «А як же критичне мислення?». Сам навіть факт, що люди закликають до критичного мислення і вживають це словосполучення.

Де шукати правдиву інформацію?

Перш за все, не довіряти жодному ЗМІ, доки ти не перевірив інформацію ще в 2-3 джерелах. Водночас треба розуміти, хто володіє тими чи іншими засобами інформації і не можна перевіряти інформацію на ресурсах того ж власника. І читати незалежні медіа – це Ліга, Новое Время, Українська правда, Детектор медіа тощо.