Наталія Лигачова: “Контроль за інформаційним простором в час війни не повинен перетворитись в політичну цензуру”

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україні сильно змінився телевізійний ринок: замість багатьох приватних каналів українці бачать, по суті, лише один телевізійний продукт – телемарафон “Єдині новини”. Провідні медіагрупи країни, які раніше боролися за рейтинги та мали різну редакційну політику, об’єдналися для спільного ефіру. Громадське телебачення “Суспільне”, телеканали “Рада”, “1+1” Ігоря Коломойського, ICTV/СТБ Віктора Пінчука, “Інтер” Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна – усі вони беруть участь у марафоні. Донедавна до нього входив і телеканал “Україна” Ріната Ахметова, але олігарх раптово оголосив, що відмовляється на користь держави від усіх ефірних та супутникових ліцензій своїх каналів. Без роботи лишилося близько чотирьох тисяч співробітників. Не увійшли до загальнонаціонального телемарафону та каналів “Еспресо”, “5 канал” та “Прямий”. Останні два пов’язують із п’ятим президентом України Петром Порошенком. Генпродюсер та ведуча телеканалу “Прямий” Світлана Орловська назвала вилучення каналів із цифрового мовлення цензурою.

Про те, чи загрожує єдиний телемарафон свободі слова в Україні, в ефірі «Настоящего времени» спілкувалась голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова.

— Наталю, як ви оцінюєте єдиний телемарафон із позиції, скажімо так, різниці думок та свободи слова в Україні?

Наталя Лигачова: У нас війна. І, звичайно, про повномасштабну свободу слова не можна говорити навіть з погляду того, що військовий стан дозволяє брати державі інформацію під контроль. Слід зазначити, що навіть єдиний телевізійний марафон не вбив плюралізм думок у спільному інформаційному просторі України, оскільки досить вільно існують онлайн-медіа.

Але, звичайно ж, єдиний марафон, окрім свого позитиву, особливо в перші місяці війни, коли точно потрібен був єдиний голос держави, насамперед для жителів самої України, спровокував великий сплеск інтересу до соцмереж. Тому що коли по всіх телеканалах практично показують одну й ту саму інформацію, і вона не завжди відповідає все-таки тим реаліям, які бачать люди у себе під будинком або у своєму місті, звичайно, це спонукає звертатися до соцмереж.

І, на жаль, це насамперед телеграм-канали, найменш модероване із погляду поширення дезінформації джерело. Наші дослідження показують, що популярність телеграм-каналів дуже зросла в Україні з початком війни.

– До телеграм-каналів я повернуся. Чи правильно я вас зрозуміла: плюралізм все одно зберігається? І в умовах війни інакше бути не може?

Наталя Лигачова: Я вважаю, що наша влада досить м’яко застосовує якісь знаряддя впливу на інформаційний простір – окрім, звісно, ​​телебачення. Телебачення вона досить жорстко контролює, іноді надто жорстко. Я маю на увазі не військову цензуру, вона дуже потрібна і необхідна. Але ми бачимо в єдиному марафоні, на жаль, десь починаючи з літа, елементи політичної цензури. І виключення цих трьох телеканалів з ефіру теж незрозуміле жодним чином – і так ніхто й не отримав зрозумілих роз’яснень. Тобто, нюанси є. Але це не заважає інформаційному простору бути доволі плюралістичним. Просто є інші способи донесення інформації. Працюють і ці три телеканали: вони не працюють у цифрі, але вони працюють у ютубі, через інші платформи.

— Ви кажете, що немає тиску. А мої джерела всередині цього телемарафону стверджують, що чи не темники повертаються, давно призабуті в Україні, прямують із офісу президента: які теми можна обговорювати, які ні. І це не стосується війни та військової безпеки.

Наталя Лигачова: Я б сказала так, що найсумніше те, що є різні редакційні політики різних телеканалів. І дехто нерівно дихає у бік Порошенка. А найсумніше, що чорний піар проти Порошенка і, навпаки, піар Зеленського, піар керівників його офісу відбувається в ефірі державного телеканалу “Рада”. В ефірі цього ж телеканалу, державного телеканалу, присутні чорні політтехнологи, які працювали в тому числі і на Януковича колись, присутність яких в ефірі національного марафону викликає дуже сильне обурення багатьох журналістів.

— І люди, які працювали на Медведчука, там-таки.

Наталя Лигачова: І відомий Володимир Петров, чорний політтехнолог. Я вважаю, чесно кажучи, що присутність його в ефірі національного марафону – це в принципі за межею добра і зла [для того, хто хтось розуміє в журналістиці. Так само, так, є телеведучі, які були екс-ведучими телеканалів Медведчука, вони були в ефірі цього марафону або в ефірі марафону Freeдом для мовлення. І плюс, звичайно, непропорційна присутність “Слуг народу” щодо інших парламентських фракцій, тієї ж “Європейської солідарності”.

До речі, ми буквально завтра опублікуємо новий текст, аналіз за серпень і там раптово підскочила присутність у телемарафоні “Європейської солідарності”. Але це саме завдяки громадському мовнику, який намагається дотримуватися балансу. І я сподіваюся, що йому не дадуть за це за це.

Ми чудово все розуміємо, що, звичайно, координація – певне керівництво ефіром – телеканалу здійснюється. Я впевнена, що далеко не всі побажання, які висловлюються Олександром Ткаченком чи Ольгою Герасим’юк на тих щоденних, наскільки я знаю, зум-зустрічах із керівниками телеканалів – учасників марафону виконуються. Це правда. Тобто редакційну політику багато телеканалів проводять, не в усьому дослухаючись побажань представників влади. Але сувора координація є. І невипадково, звісно, ​​весь чорний піар виходить в ефірі саме державного телеканалу “Рада”. Тому що він якраз підконтрольний владі, і ним займається, звичайно, офіс президента – ми це теж чудово знаємо. Ми знаємо ім’я людини, яка це координує, але це знову ж таки відбувається непрозоро. Тобто є нюанси.

Ще раз наголошу: під час війни виправдано контроль за інформаційним простором з боку держави – 100%. Але просто цей контроль не повинен перетворюватися саме на політичну цензуру – не військову, а політичну. І не повинен перетворюватися на можливість використання державного ресурсу для піару навіть президента. Коли зараз телеканал “Рада” починає різати його звернення, я вважаю, дуже хороше мотиваційне звернення, і робити просто новини – ну це не новини насправді вони не несуть у собі нової інформації, це просто вже піар. І це не є добре.

— Мої друзі в Україні, колеги кажуть, що на марафоні ще постійна “победінка” – перемога, а вони хочуть отримувати ширшу інформацію, більш виважену. І в пошуках альтернативи багато хто йде у телеграм-канали, де немає жодних журналістських стандартів, відповідальності, точності у 99% випадків. “Детектор-медіа” проводив дослідження “Топ-100 телеграм-каналів”. І перші вісім за популярністю – це ті, які мімікрують під ЗМІ, тобто не є ЗМІ, але видають себе за щось такого. Якщо коротко, чи бачите ви у цьому небезпеку?

Наталя Лигачова: Я вважаю, що не треба зменшувати небезпеку популярності телеграм-каналів та соцмереж. Ми маємо тут синхронізуватися з діями Європейського Союзу, хоча, мабуть, досвід нашої війни може нам дозволяти і щось пропонувати своє. Але ми повинні йти до демократії, а не до узурпації влади чи до авторитаризму.