Наталія Лигачова: «Мене тривожить намагання моделювати реальність в країні політтехнологіями»
Про «темники» нового покоління, розвиток критичного мислення та місію медіа в рамках дискусії «Медіа 2021: суспільна роль, виклики та перспективи» під час медійної конференції National Media Talk говорила голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова.
Про вплив політтехнологій
Підтримую думку, що ми живемо наче на зйомках чергової серії серіалу «Слуга народу» і вважаю, що ми повернулись у епоху «темників» 2002-2004 років. Що маю на увазі? Адже зараз зросла роль політтехнологій, яка була тоді і моделювала країну, і це намагаються робити зараз. Просто зараз це втілюється в життя не засобами класичних «темників», а через телеграм-канали. Крім того, припускаю, застосовується так зване «телефонне право». Наприклад, коли замовчується на всіх телеканалах тема «вагнерівців», то навряд ніхто з них не зацікавлений у тому, аби про це зробити сюжет. Доказів нема, але припускаю, що використали «телефонне право».
Раніше мене це так не лякало, бо такі засоби використовувались не в епоху популярних президентів. А зараз президент популярний, якому довіряє дуже велика частка громадян. Крім того, зараз час війни.
Ми розуміємо, що РНБО не має повноважень закривати телеканали, але не можемо не аплодувати рішенню закрити канали Медведчука. Ми ж розуміємо, що це не належний шлях виходу з ситуації. Треба було законодавчо вирішувати ситуацію, починаючи ще з 2014 року, а не закривати їх, коли настала політична доцільність. Наступним «рішенням» з точки зору політичної доцільності може бути той, кого ми не підтримуємо. І мова не лише про телеканали».
Це мене бентежить, бо коли згори це намагаються моделювати реальність в країні політтехнологічними методами і засобами технологій – це велика небезпека.
Як варто діяти медіа
Позитив в тому, що все більше журналістів починають думати про відповідальність. Нам, як медійній організації, вже двадцять років, ми весь час критикуємо. Ми хочемо підтримувати все здорове у медіапросторі. Спостерігаємо зростання видань та окремих журналістів, які хочуть працювати якісно. Вони підкреслюють те, що верифікують інформацію, і це може стати наскрізним напрямком позиціонування традиційних медіа. «Краще спізнимось, ніж дамо неперевірену інформацію».
Другий важливий принцип для медіа: тримати баланс між негативом і позитивом. Намагатись надихати аудиторію. Позитиву в світі більше, і варто не концентруватись на негативі, бо аудиторія отримує спотворену картину світу.
Третє: змінювати тональність матеріалів. Не лише ставити діагнози, а й ставити аудиторії запитання, спонукати їх думати. Це може покращити спілкування з аудиторією, сприятиме розвитку критичного мислення.
Про свободу слова та дезінформацію
Для країн Західної Європи дезінформація – теж виклик. Я сподіваюсь, що незабаром для всіх стане ясно, що свобода слова має стосуватись лише поширення достовірної інформації. Раніше істину можна було знайти через експертні дискусії, але зараз інформація поширюється в десятки разів швидше ніж колись. Немає змоги здобувати істину лише через дискусії. Потрібні інші засоби, але важливо, аби їх застосування не наступало на право людей знати правду.
Це ключ до вирішення проблеми. Право на свободу слова – це право на достовірну інформацію. Питання лиш у тому, хто і як буде вирішувати, що є достовірним, а що – ні. І виклик в тому, хто це буде вирішувати.
