Наталія Лигачова: «Ми ніколи не робили того, що суперечило нашій місії»

Про власні політичні амбіції, тиск на «Детектор медіа» і ставлення до проросійських журналістів голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова розповіла під час прямого ефіру на Фейсбуці, який відбувся в рамках марафону, присвяченого 20-річчю «Детектора медіа».

Фінансування медіа

Я вже 20 років працюю з донорським фінансуванням і жодного разу мені не намагались вказувати, що писати і які акценти робити. Донор лише визначає, чи підтримувати ідею проекту і може обрати тематику, яку вважає пріоритетною для підтримки, наприклад, розважальний контент, цікавий для переселенців. Але у втілення проекту вони не втручаються. Цим донорське фінансування суттєво різниться від фінансування медіа олігархами.  Крім того, донори допомагають реалізувати вашу ідею, а не того, хто дає гроші.

Щодо проросійських журналістів

Мені щиро шкода, що багато українських талановитих розумних журналістів стають на сторону зла і працюють на російські чи проросійські медіа. З багатьма з них я товаришувала. В певний момент ці люди роблять вибір на «сторону зла» і виконують інші «місії». Я не знаю, що в той момент переважає: жага грошей, слави, чи ще щось. Старе покоління журналістів, які зробили свій вибір, ми вже не перевиховаємо. З молодими шанси є. Ми намагаємось налагодити контакт з журналістами, які працюють на олігархічних каналах і змінити їх ставлення до  взаємодії з роботодавцем. Бо, на жаль, багато журналістів вважають, що якщо власник дає їм можливість працювати, то і має право вимагати чогось  щодо контенту.

Про тиск влади чи великих олігархічних груп

Був певний тиск іноді з боку медіагруп, який полягав у телефонних дзвінках з претензіями, мовляв, «чому ви таке пишете?».

Був досвід редагування у холдингу. І коли ми були в групі «плюсів», то мали багато суперечок, а тиск відчували передусім від прес-служби.

Ми з тиском стикались, але завжди опирались. Моя команда завжди підтримувала позицію опору у цій боротьбі. Завдяки цьому ми ніколи не йшли на великі компроміси. Ми ніколи не робили того, що суперечило нашій місії. До слова, коли ви опираєтесь, власники поважають вашу позицію і роблять крок назад.

Ставлення до відомчої преси

Це не незалежна преса і вона висловлює думку певного відомства або партії. Але вона має право на існування. При цьому не повинна виходити за коло спільноти, на яку розрахована. Колись мала розмову з експертом ВВС, і запитала про їхнє бачення щодо відомчої преси. Їхня позиція у тому, що коли це робиться відкрито, є щирість у відстоюванні власної позиції і не закривають очі на врахування інших обставин і фактів, тоді це нормально.

Про власні політичні амбіції

Зараз нема. Після Помаранчевої революції ми, група експертів з громадянського суспільства, активно співпрацювали з владою у напрацюванні законодавчих ініціатив, і це була конструктивна співпраця. Тоді були політики, які готові були за своїми списками просувати нас у владу, і я була до цього готова. Але потім дізналась, що запропонована політична сила категорично не захотіла бачити мене і Тараса Шевченка у своїх списках. Воно і на краще, бо я потім побачила, наскільки депутати залежні від позиції політичної сили і як треба йти на компроміси з власними переконаннями.

Щодо політичного інструменту санкцій РНБО і «червоних ліній» його застосування

Вважаю, що ейфорія після закриття каналів Медведчука і після закриття частини проросійських сайтів завершилась, і на цьому, мабуть, треба ставити крапку. Я особисто хотіла би ще, щоб закрили канал «Наш», але сподіваюсь, що з цим впорається вже Нацрада з питань телебачення та радіомовлення. Бо закривати видання санкціями погано.

Позиція західних дипломатів в цій справі така: ви можете робити що завгодно в інтересах суспільства, але це має бути законним шляхом. Ухваліть закони. Проти вашої країни чиниться інформаційна агресія з 2014 року. Що заважає ухвалити закони, які б регулювати ситуацію, коли відверто працюють агенти проросійської пропаганди?. Так, з дезінформацією боротись важко, але треба влаштувати дискусію, не порушувати свободу слова і не дозволяти популізму перемагати дезінформацію.

Мені подобається позиція «Репортерів без кордонів», що право на інформацію – це право на достовірну інформацію. Це засадничий момент. Однак тут виникає питання про те, хто визначає, що є достовірною інформацією. В нашій країні були не зовсім демократичні законопроекти, але закладали забагато впливу держави, без балансу громадянського суспільства, медійних організацій. Треба стейкхолдерам зробити крок назустріч один одному, або влада має поступитись назад в намаганні втручатись в усе.

Скільки матеріалів не опублікували і чому

Ми можемо опублікувати непрофесійний матеріал, який зробили свої чи зовнішні автори. Щодо відмови від публікації з політичних або інших мотивів, то такого не було.

Єдине, що ми можемо обговорювати доцільність початку роботи над певним матеріалом. Наприклад, після редакційного обговорення ми відмовились від думки робити новину про зміну домену виданням «Страна.Юа», аби зайвий раз не рекламувати цей ресурс.