Наталія Лигачова: “Продаж «5-го» та «Прямого», закриття Kyiv Post. Що далі?”
Про те, як вплине на медаринок продаж телеканалів “Прямий” та “5 канал”, а також закриття видання Kyiv Post, голова ГО “Детектор медіа” Наталія Лигачова розмірковувала у колонці для The Page.
«Продаж» Петром Порошенком своїх телеканалів «5 канал» і «Прямий», а також історія із закриттям одеським забудовником Аднаном Ківаном видання Kyiv Post навряд чи якось пов’язані між собою.
Порошенко не приховує, що зробив це з метою не потрапити під дію «антиолігархічного» закону, підписаного напередодні президентом Володимиром Зеленським. А з Ківаном – інша історія. Навряд чи він уникає дії цього закону. Думаю, він закрив видання або за власним бажанням, або під тиском влади на інші види його бізнесу, того ж будівельного. За інформацією співробітників редакції Kyiv Post, вже під час першої зустрічі з колективом одразу після купівлі видання власник рекомендував журналістам «менше критикувати владу, оскільки їм і так важко». І була навіть кодова фраза, яку всі досі знають і повторюють: «Мовчання — золото!»
Розповідають, що до початку 2021 року він не втручався в роботу редакції. Але потім почав намагатися впливати на журналістів з окремих питань, пов’язаних із критикою влади. Востаннє, перебуваючи в редакції, Ківан скаржився, що «пишуть журналісти, а стріляють по ньому». Загалом є реальні підтвердження, що проблема насамперед у критиці влади. Ця проблема йому заважала. Адже кожен бізнесмен хоче мати нормальні відносини з владою.
Ми не знаємо, чи були якісь побажання до видання з боку влади. Хоча, звичайно, тут вибудовуються певні аналогії… Kyiv Post закрили після того, як запустили OPEN Digest від Офісу президента. Але це лише моє припущення.
У будь-якому разі, сам Ківан не заявляв про бажання позбутися медіаактиву. Навпаки, він намагається розширити видання.
Щодо реальних олігархів…
Віктор Пінчук, наприклад, нещодавно віддав державі ліцензію музичного телеканалу «М2», яку Нацрада телебачення та радіомовлення одразу передала новому власнику під інформаційний телеканал. Складається враження, що Пінчук поділився медіаактивом із владою в надії на те, що, може, не зачеплять його головну медіаімперію.
Ігоря Коломойського, гадаю, особливо «антиолігархічний» закон не хвилює. На відміну від, наприклад, Порошенка, Ахметова чи Пінчука. Вони публічні, мають інтереси на Заході. І якщо вони матимуть «негаразди» в Україні, то це стане втратою для репутації та активів. А Коломойському вже нема чого втрачати, тому підконтрольні йому групи в парламенті підтримували цей закон. Не факт, що насправді закон його не торкнеться. Подивимося…
Рінат Ахметов веде свою лінію. Схоже, він вирішив трохи огризнутися владі, почавши таку собі невелику медіавійну. Він підтримує Разумкова, на його каналі з’явилися Порошенко й Аваков… Але я не думаю, що це справжня війна. Ахметов має дуже великий бізнес в енергетиці, стратегічній галузі для держави. Тут питання, чи вистачить сил у влади, якщо вона захоче впоратися з Ахметовим як з олігархом. Вона може думати, що вистачить. Але не факт. Ахметов, мабуть, упевнений, що влада його не з’їсть. Тому дозволяє собі якусь фронду, на відміну від Пінчука та Порошенка.
До речі, історія продажу Порошенком телеканалів є досить прозорою – активи передані журналістам на виплату протягом 10 років. Якщо виплати повною мірою не будуть здійснені, актив повернеться колишньому власнику. Водночас незрозуміло, як фінансуватимуться телеканали, точніше сказати, зрозуміло, що тим самим Порошенком. Загалом Порошенко наразі діє максимально обережно, в межах закону, явно не бажаючи сваритися із владою.
Як це вплине на якість роботи українських ЗМІ
На якості роботи українських ЗМІ вся ця ситуація, безумовно, позначиться. Але не лише ця ситуація. Ми бачимо неодноразові приклади тиску на ЗМІ з боку влади (наприклад, на «Суспільне») – не якимись відкритими темниками, а, можливо, телефонним правом, анонімними телеграм-каналами, замовчуванням певних тем, війною проплачених блогерів проти незалежних ЗМІ. Це вже не приховується – радник глави Офісу президента Михайло Подоляк зізнався, що вони мають проплачених блогерів. Нездорові відносини складаються між владою та ЗМІ. Вони ні за якого президента не були здоровими. Порошенко теж не любив «Суспільне», але публічно він ніколи не воював із ним. Влада його просто недофінансовувала, не давала йому розвиватися.
А наразі складається враження, що війна зі ЗМІ йде з боку Офісу президента. Хоча ОП всіляко від цього відхрещується.
Свобода слова в Україні є, бо є майданчики, де можна висловлювати все, що ти хочеш. Є «Бабель», є «Українська правда», є «Детектор медіа», є «Новий час». До речі, щодо «Нового часу» — ще незрозуміло, чого можна очікувати щодо їхнього власника.
Я думаю, що будуть спроби закрити рот незалежним ЗМІ – чи через власників, чи якимось іншим шляхом. Це зробить ЗМІ обережнішими. Ситуація з Kyiv Post продемонструвала це дуже яскраво.
Ніхто з олігархів, власників ЗМІ, не хоче воювати з владою. Незалежні ЗМІ краще готові до війни, з ними складніше боротися владі. Але це лише ті ЗМІ, які мають незалежне фінансування. Одна річ — «Детектор медіа», що фінансується за рахунок закордонних грантів. Інша річ, коли власник ЗМІ – бізнесмен. Такі ЗМІ можуть продавати, можуть закривати, можуть намагатися звільняти «особливо буйних» журналістів.
Захистом для ЗМІ може бути їхня самоокупність. Але одна річ, коли це, наприклад, «Українська правда», а інша справа – коли невелике видання. Ми ж знаємо, як легко можна рекламодавцям «порекомендувати» не розміщувати рекламу в тому чи іншому виданні. Це ми проходили вже за різних президентів.
Тому ми – представники ЗМІ – всі в одному човні і всі в небезпеці!
Ймовірно, що видань може поменшати. Ті ж, хто залишаться, можуть стати менш незалежними та критичними у своїй редакційній політиці.
З іншого боку, реакцією на бажання влади монопольно контролювати медійний простір обов’язково стане поява об’єднань журналістів незалежних ЗМІ. Я точно знаю, що це станеться незабаром. Журналісти починають об’єднуватися для опору. Наскільки далеко це зайде, наскільки вистачить запалу та сил – подивимося. Але процеси «бродіння» вже почалися. Про це я можу відповідально говорити, бо усередині цих процесів. Скоро вони проявляться.
