Наталія Лигачова: Спростування важливого фейку – хайповий привід для комерційного мовника

Про боротьбу з дезінформацією на державному рівні, санкції та як взаємодіяти державі з комерційними телеканалами для поширення спростування фейків, голова ГО “Детектор медіа” Наталія Лигачова спілкувалась в ефірі 4 каналу.

Хто ворог передусім – внутрішня чи зовнішня пропаганда

Найнебезпечнішими є зовнішні, або ж проросійські фейки, бо саме з проросійською пропагандою маємо справу передусім. Внутрішні фейки існують, бо в нашій країні є внутрішньополітична боротьба, але вони не несуть великої загрози. Наше дослідження показує, що коронавірусні фейки теж є “зовнішніми”.

Для держави завжди виникає велика спокуса боротись із внутрішньою пропагандою, підводячи під це поняття просто критику влади.

Чи є сенс створювати платформу протидії дезінформації

Спроби створити платформу тривають кілька років. Попередня влада вже навіть підготувала документи для створення такої платформи. Центр протидії дезінформації має існувати, але треба знати, якими будуть його повноваження і що він буде робити. Адже для успішної боротьби з дезінформацією треба докласти зусилля по знаходженню фейків і треба шукати не лише за ключовими словами, а закласти ті ключові слова в алгоритми роботів. Треба, що алгоритми самі знаходили фейки без людського втручання. А тоді держава має швидко і правильно реагувати на своєму рівні. Тобто центр протидії дезінформації має бути великою потужною структурою, яка виявляє і протиставляє свою інформацію тій дезінформації, з якою стикається. 

Чи не запізно влада вирішила навести порядок з дезінформацією

Це не пізно робити ніколи, але, звісно, треба було робити це значно раніше. І ті санкції, які ввели проти каналів Медведчука, також запізнілі. І нам це закидають іноземні партнери. Адже є закон про санкції і він дозволяв це зробити і раніше. Проблема української влади, як минулої, так і теперішньої, полягає в тому, що вони не можуть координувати зусилля.

Чи є в Україні законодавча основа, яка встановлює правила гри на ринку, щоб уникнути проросійських наративів.

У світовій практиці є різні практики та підходи до цього питання. Дехто вважає, що треба все зашити в закони і дати чітку термінологію, наприклад, яка інформація є хибною, недостовірною, шкідливою тощо. Дехто вважає, що все не можна передбачити і маніпулювати фактами можна завжди. І ми бачили, як в 2004 році Вячеслав Піховшек давав змогу коментувати з правильними меседжами, а потім так інтерпретував, що перевертав усе з ніг на голову. Тож головне не стільки у термінології, а щоб була політична воля, здатність державної системи створити швидку систему реагування і знаходження таких інформаційних наративів. Важливо, щоб регулятор швидко, оперативно і прозоро застосовував міри до порушників. Тож вважаю, що законодавча база у цьому аспекті потрібна для того, щоб сформувати адекватно регулятивні можливості Нацради. 

Чи може держава ефективно поширювати інформацію про спростовані фейки, без державного медіа

Насправді будь-яке спростування важливого і яскравого фейку – це хайповий привід для комерційного мовника. Якщо держава встановить систему швидкого виявлення фейків, буде проводить брифінги, то і суспільний мовник піде назустріч, і державна інформаційна агенція “Укрінформ”. Президент правильно сказав, що до телеканалів, які мають проросійську політику, мають застосовуватись санкції, навіть до блокування. З ними треба розбиратись дуже гостро, а для проукраїнських медіа, які можуть критикувати владу, треба надавати якісну інформацію, і це сприятиме ефективній боротьбі з дезінформацією..

Чи були санкції до каналів Медведчука запроваджені у правовому полі

В нас є закон “Про санкції”, який дає змогу навіть ведучих з цих каналів до якоїсь відповідальності притягнути за те, що вони висловлювали на своїх ефірах. Це і загроза нацбезпеці, і покриття тероризму тощо. Однак при запровадженні санкцій владі треба бути прозорою і говорити один голос. Бо ж президент заявляє, що санкції наклали за дезінформацію, а силовики кажуть, що причина у фінансуванні Козаком терористів. Вважаю, що владі треба було більш доказову базу підготувати. До речі, кажуть, що є відкриті кримінальні провадження у цій справі, але ми їх не бачили. Влада має діяти так, щоб їй довіряли.