Наталія Лигачова: “У нас є змога говорити про суперечливі моменти, але нема змоги впливати на процеси в країні”

Про демократію в інформаційній сфері, самоцензуру журналістів і анонімні телеграм-канали голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова говорила в ефірі каналу «Еспресо».

Коли приїздив Джейк Салліван і говорив про Україну в майбутньому, одне з відомих медіа у заголовку вказало, що, мовляв, він уникнув відповіді на питання про те, чи буде Україна в майбутньому в кордонах 1991 року. Але згодом заголовок про Саллівана змінили. Чому, як думаєте? Чи був зовнішній вплив?

Демократія важлива, і ми воюємо не лише за території, але і за цінності. Я бачила такий заголовок, ще до зміни. Не думаю, що це був акт цензури, скоріше просто це було редакторське рішення, аби змінити заголовок. Але так, в нашій країні є багато загроз демократії, і ми, незалежні медіа, це відчуваємо на собі. Це має об’єктивні причини, бо у країні війна. Але є і суб’єктивні, які лежать в площині політичної боротьби і викликані бажанням влади якимось чином боротись з політичними конкурентами. Хоча і конкуренти поводять себе не завжди коректно.

Я вів недавно ефір і було питання з приводу атаки на Стрий. Я спитав «Чому?».  А співбесідник каже: «давайте не будемо про це говорити». Але я знову питаю «Чому? Росіяни знають, по чому б’ють». І якщо на третьому році війни звідти не передислокували щось досі, або ж там є щось нове, важливе, про що росіяни уже дізнались, невже ми не маємо ставити питання?

На третій рік війни в нас нема військової цензури і не визначені чітко кордони, що можна і не можна вказувати у медіа. Щодо цієї ситуації, складно казати, бо я не військовий експерт. Медіа часто самоцензуруються з міркувань суб’єктивних редактора, власника, журналіста – так, це трапляється. Чи це на користь суспільству? Не знаю.

Мій рецепт такий: я читаю кілька джерел важливої інформації і орієнтуюсь на якісні видання – «Дзеркало тижня» читаю, слухаю Портникова, слухаю Михайла Гончара з Центру Разумкова тощо. І звідти отримую важилву інформацію від перевірених джерел.

Як спитати про складні питання владу, якщо експерти і медіа не мають до неї доступу?

Проблема є, і не лише в тому, що фізично неможливо отримати доступ до влади. Попри все, у  нас зберігається плюралізм у інформаційній сфері, є майданчики, де можна ставити складні питання. Проблема в іншому. Влада не хоче чути запитань і критики і знаходить час, сили і людей, які починають боротись з тими, хто задає незручні питання чи дає незручну експертну оцінку явищам. Тобто є де говорити про суперечливі моменти, але нема можливості громадянському суспільству впливати на процеси в країні. Бо інакше це просто голоси, які звучать і іноді стають какофонією.