Наталія Лигачова: Ухвалення закону про медіа – головна подія 2022 року. Але ще є над чим працювати

Медіаспільнота вітає ухвалення закону «Про медіа», який став головною медіаподією 2022 року. Попереду – велика робота над його імплементацією, до цього мають бути теж залучені стейкхолдери з громадянського суспільства. Також важливо ухвалити зміни до виборчого законодавства, які стосуються роботи ЗМІ, і які були вилучені із закону про медіа під тиском певних політичних сил. Водночас медійники стурбовані помітним звуженням плюралізму та посиленням позицій влади у телепросторі. Вони вважають, що державі треба не створювати нові державні медіа, а збільшити підтримку незалежного суспільного мовника.

Про це сказала голова ГО «Детектор медіа» і членкиня Ради коаліції Реанімаційного пакету реформ Наталія Лигачова під час конференції «Реформи під час війни. Підсумки року та подальші очікування. Погляд громадянського суспільства», яка пройшла 20 грудня в Українському кризовому медіа-центрі.

Наталія Лигачова назвала головною подією року в медіасфері ухвалення закону «Про медіа». За її словами, медійні громадські організації, представники медіа не лише багато працювали над розробкою, а ще й «намагалися зробити так, щоб те, що вирішила додати партія влади до законопроєкту про медіа, було прийнятним для всіх». Допомогло досягти успіху й те, що цей закон став одним із тих, які необхідно було ухвалити для набуття статусу кандидата в ЄС. Завдяки цьому робоча група, яка кілька років працювала над законопроєктом, почала активніше шукати компромісну позицію зі стейкхолдерами, медіа та політичними силами. «Виявилось, що коли шукаєш компроміси, то їх можна таки знайти», – зауважила Лигачова.

Щодо норм закону, то, як сказала Лигачова, громадський сектор вважає позитивним посилення повноважень Нацради у регулюванні медіа. Крім того, медіаекспертка привітала рішення щодо запровадження регуляції онлайн-медіа і водночас лібералізацію цієї регуляції порівняно з попередніми варіантами законопроєкту.

Зокрема йдеться про заборону Нацраді блокувати зареєстровані медіа та дозвіл блокувати незареєстровані терміном на два тижні. За словами Лигачової, опозиція побоюється, що ці норми будуть задіяні перш за все до її представників, однак системні опозиційні сили, найімовірніше, реєструватимуть свої медіа, а «з помийками все ж треба боротися».

Крім того, Лигачова схвалює рішення вивести з-під дії законодавства блогерів у соцмережах та зберегти норми щодо квотування української мови. «На виході маємо більш-менш нормальний закон», – підсумувала Лигачова.

За її словами, зараз медійники чекають, щоб президент підписав закон «Про медіа», після чого медіаспільноті слід одразу почати працювати над його імплементацією разом із регулятором, політиками тощо. Зокрема, саме поняття «онлайн-медіа» мають визначити спільно Нацрада і громадські організації та медіа.

Крім того, медіаспільнота підтримує розробку законопроєкту щодо ролі медіа у виборчих процесах. За словами Лигачової, зміни до Виборчого кодексу, які стосувались діяльності медіа і були прописані у законопроєкті про медіа, цілком влаштовували і громадський, і медіасектор. Вона пошкодувала, що ці норми вилучили через «забаганки однієї політичної сили».

Серед інших явищ медійного 2022 року Лигачова виокремила створення єдиного марафону, який був однозначно позитивним фактором на початку війни, коли об’єдналися олігархічні канали, державний канал «Рада» і суспільний мовник.

Однак медіаспільнота зараз критикує марафон. З одного боку, на її думку, те, що марафон контролює держава, є виправданим під час війни. Проте наразі відчутне звуження плюралізму у телепросторі. Зокрема, йдеться про вилучення з цифрового мовлення телеканалів, пов’язаних з експрезидентом Петром Порошенком чи його політсилою.

Крім того, відчувається посилення позицій влади у медіапросторі та інтенсивний піар влади в етері. Зокрема, йдеться про мовлення державного каналу «Рада», який є частиною марафону і вже не виконує властиві йому функції парламентського мовника. А також про «повернення» до марафону колишніх працівників каналів Ріната Ахметова під назвою «Ми – Україна». «Зрозуміло, що цього їм не вдалося би без співпраці з владою», – зауважує Лигачова.

«Я не вважаю, що під час війни має точитися політична боротьба, всі ми натомість маємо працювати як одне ціле. Але все ж є певні дискусійні питання, які, безумовно, потребують існування плюралізму в медіапросторі», – каже голова ГО «Детектор медіа».

Тож позиція громадського сектору і медіаспільноти полягає у тому, щоб поступово відходити від практики єдиного марафону. Крім того, суспільство має стежити за тим, щоб влада не створювала нові державні мовники, а натомість докладала зусиль до підтримки суспільного мовника.

За оцінкою Лигачової, Суспільне посилило свої позиції під час повномасштабної війни і, попри деякі претензії до його мовлення, залишається серед учасників телемарафону лідером за якістю матеріалів та дотриманням журналістських стандартів.

За словами медіаекспертки, Суспільне стикається зі значними проблемами через урізане фінансування і закриває потреби значною мірою завдяки підтримці західних донорів. Лигачова вважає, що потрібно пильнувати та тиснути над державу з вимогою не урізати ще більше, а навпаки збільшити фінансування суспільного мовника.

Вона згадала також про інші два державні канали – «Дом» і «FreeДом», які не беруть участі у виробництві загальнонаціонального марафону. Лигачова відзначила, що експерти сумніваються у здатності державного каналу «FreeДом» донести необхідні посили до російської авдиторії. Натомість, вважає вона, – і це ще один виклик для медіасфери – треба посилювати іномовлення іншими мовами, зокрема англійською, яке зараз практично працює лише в ютубі.

Нагадаємо, 13 грудня Верховна Рада ухвалила новий закон «Про медіа» у другому читанні і в цілому. Законопроєкт №2693-д підтримали 299 нардепів. Ухвалення закону «Про медіа» є однією з вимог для вступу України до ЄС.

Голова комітету гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв в інтерв’ю «Детектору медіа» розповів про новації в медійному законодавстві та шлях закону про медіа, який наблизив Україну до Європейського Союзу.