Наталія Лигачова: «Треба протидіяти дезінформації, об’єднавши зусилля влади та громадянського суспільства»

Про дезінформацію в українському медіапросторі та засоби протидії їй, голова ГО “Детектор медіа” Наталія Лигачова спілкувалась в ефірі програми «The Week» на каналі «Прямий».

Наскільки змінилась якість медіа та їхніх матеріалів за останні років п’ять?

Я би сказала, що зміни стались в гіршу сторону, тільки тому, що поменшало журналістів, які мають сміливість мати незалежну позицію. На олігархічних каналах працюють майже тільки ті, хто виконують завдання своїх власників. Це погано. бо ще в 2010 році при Януковичу могло відбутись «Стоп цензурі!». Зараз є рух «За чесні вибори», в ньому близько 70 учасників, але там нема представників олігархічних каналів. А у «Стоп цензурі» такі представники були.

Але при цьому розважальний контент покращився, бо сприятливі умові для розвитку україномовного продукту, в тому числі розважального.

Що показує дослідження Детектора медіа «По той бік екрана»? Які загальні тренди, хто намагається маніпулювати українським суспільством?

Це передусім медіа, пов’язані з Медведчуком. 70% дезінформації, яку виявили в цьому дослідженні, та і в інших – це передусім медіа, що контролюються Медведчуком. Адже дослідження робили, коли ще канали Медведчука мовили.

Зараз дезінформацію поширюють ті ж самі канали, тільки в Youtube. Виходить на вищі позиції канал «НАШ», за закритим рейтингом він посідає наразі друге місце в рейтингу інормаційних телеканалів після «Україна24», «Прямий» – на третьому місці.

Все більшу роль у поширенні дезінформації відіграє Телеграм, там її багато і він впливає на чутливу до маніпуляцій аудиторію.

І хоча досі телевізор – головний постачальник новин, але зростає популярність соцмереж, інтернет-видань, місцевих видань і локальних спільнот у Фейсбуці. Треба бути уважним до поширення дезінформації і через ці канали.

Давайте детальніше про тенденції на Сході і Півдні України. Як протидіяти російським наративам зараз, у 2021 році?

В нашому дослідженні є багато рекомендацій. Головне, налагодити взаємодію уряду, влади, медіа і громадянського суспільства. Не бачити ворогів в один одному, а протидіяти разом російській агресії. Бо головний ворог – зовнішній, тому треба менше чубитись всередині країни. Крім цього, підсилювати критичне мислення, медіаграмотність як дітей, так і дорослих, робити більш конструктивний медійний контент. Велика небезпека у намаганні медійників ловити хайп на негативі. На противагу цьому мало інформації про реформи, ситуацію в регіонах, адже там є позитив.

До речі, у раніших наших дослідженнях респонденти казали, що хочуть чути позитив про життя країни, розуміти, що відбувається в країні насправді, «бачити світло в кінці тунелю». Адже подивившись українські телеканали, можна зрозуміти інтереси олігархів, журналістів, які хайпують, власників, але не те, що насправді відбувається в державі. Бо нема незалежних експертів, а вони так чи інакше залежні від політиків.

Як ви думаєте, закриття каналу Дубінського або Шарія – захист національних інтересів чи акт цензури?

Якщо говорили щодо цих каналів, то я би вважала захистом національних інтересів. Більше того, деякі європейські експерти вважають, що право на інформацію, яке є наріжним каменем європейської демократії, має стосуватись права на достовірну інформацію. Але це дуже тонка грань, бо коли ми допускаємо державу вирішувати, хто правильний, а хто – ні, де достовірна інформація, а де – ні, то це небезпечно і може вести до зловживань.

Чи можлива чесна і незалежна журналістика в Росії?

Тільки після того, як зміниться система. А ми ще не знаємо, в яку сторону вона зміниться і коли піде від влади Володимир Путін.