Наталія Лигачова: “Я хочу почути від російських опозиційних ЗМІ, що кожен росіянин, який зайшов зі зброєю в Україну, – агресор”

Про російських лібералів, “Дождь” і пребанкінг щодо російської пропаганди розповіла голова ГО “Детектор медіа” Наталія Лигачова в ефірі каналу “Еспресо”.

Про “Дождь” і “обмовку” ведучого

“Не думаю, що це була “обмовка”. Ми ведемо моніторинг каналів “Дождь”,  “Медуза” і там часто лунають наративи російської пропаганди. Медіарух поширив заяву про підтримку рішення Латвії про заборону “Дождя”. Я пояснювала, що краще вже Перший канал Росії, де чітко артикулюють історії типу про “розіп’ятих хлопчиків”, аніж отака позиція “над битвою”, розмита і нечітка. Бо така позиція дозволяє і ніби зараховувати до ліберальних медіа, і водночас там є меседжі російської пропаганди, яку “ловлять” наші громадяни. Ви можете побачити, що часто російські експерти в нас коментують будь-що. Ну, гаразд, якби про економіку Росії коментував російський економічний адекватний експерт. Але ж це не так. Наприклад, чому у нас все коментує Юлія Латиніна?.. 

Про винних у російській агресії

Як визначати межу, хто винний у війні? Треба вважати таким же винним у війні кожного росіянина, який увійшов зі зброєю на територію України, як і Путіна. Коли Олексій Коростельов каже, що Путін – не красавчик, але йому дуже шкода “русского мальчіка”, який ні в чому не винний, то от це і є межа. Бо це “русскій мальчік” прийшов в Україну убивати. Та і позиція керівниці “Дождя” з її виступом і соцмережах була дуже показовою. І сьогодні Тихон Дзядко давав прес-конференцію, де казав, що Росія – агресор, а Україна – жертва. Але мені, як українській громадянці цього мало. Я хочу почути, що кожен росіянин, який зайшов зі зброєю в Україну, – агресор, що він – “чужий”, а не “свій”. Я можу дослухатись до тих, хто вважає, що “Дождь” та інші опозиційні ЗМІ можуть бути корисними Україні. Але вони мають визнавати, що кожен росіянин зі зброєю – ворог, а не “свій”. 

Про російських лібералів

Пам’ятаєте історію, коли Олексію Венедиктову вручили премію, а Оксана Романюк відмовилась від неї? Так от, ця історія почалась ще в травні. Оксана Романюк кілька місяців поспіль вела листування з організаторами, пояснювала свою позицію і вони мали час і змогу змінити своє рішення. Але ж ні. Організатори залишились при баченні, що премію варто вручити і українці, і росіянину. Та і Венедиктов не відмовився від премії. Йому все було нормально, нічого не знітило. Тож на Заході є велике нерозуміння нашої ситуації, і наше завдання – пояснювати їм ось це все, чому ми не братські народи і чому ми не хочемо отримувати премії разом, і не лише це. Нам треба вести прицільну інформаційну роботу. Іншого виходу в нас просто немає. 

Про пребанкінг

В українській експертній думці існує давно вже ідея, що треба не стільки розвінчувати пропаганду, а діяти на випередження. Тобто займатись пребанкінгом. Тобто вивчати інформаційне поле і створювати власні меседжі. Ми не зможемо перебачити ті меседжі, які фінансуються у величезних обсягах за рахунок Росії. Там вливаються у пропаганду мільйони. Але ми можемо і мусимо діяти на випередження і створювати власний порядок денний.