Небезпечний телеграм: Ксенія Ілюк про підводні камені найпопулярнішого в Україні месенджера

Текстова версія лекції Ксенії Ілюк, організованої за підтримки Посольства США в Україні, Української бібліотечної асоціації, проєкту «Як не стати овочем» та EdCamp Ukraine.

Ксенія Ілюк — керівниця Центру досліджень громадської організації «Детектор медіа». Вона займається зокрема аналізом ворожих інформаційних спецоперацій у соціальних мережах та месенджерах. Розповідає, чому важливо розуміти, як виник і кому належить телеграм, цікавитись його політиками і правилами, і як добирати джерела, аби захиститись від російського інформаційного впливу. Далі пряма мова.

Після початку великої війни телеграм — насамперед завдяки своїй оперативності — став одним із головних джерел новин для українців. Водночас він став одним із головних каналів поширення російської пропаганди і дезінформації.

Часто кажуть, що телеграм російський. Офіційно — ні, але його заснували росіяни Павло і Микола Дурови. Коли Павло Дуров володів і керував російською соцмережею «Вконтакте», російські спецслужби робили все можливе, щоб мати доступ до персональних даних користувачів. Засновники були проти цього й казали, що хочуть створити платформу, де кожен зможе вільно й безпечно обмінюватись інформацією. Дуров постійно повторює, що телеграм — територія повної свободи, де можна поширювати будь-який контент.

У деяких авторитарних і тоталітарних державах телеграм є головним інструментом координації протестів проти влади. Наприклад, протести проти Лукашенка після фальсифікації виборів 2020 року координувались саме в цьому месенджері. З іншого боку, скористатися повною свободою для поширення своєї пропаганди, обміну інформацією чи координації дій можуть будь-які радикальні групи, аж до терористичних організацій.

Проте питання є не лише до походження компанії, якій належить месенджер та зв’язків із Росією, а й до джерел фінансування. В останні роки на платформі з’явились функції, які дозволяють заробляти — реклама, біржі продажів телеграм-каналів. Але перші сім років свого існування телеграм не монетизував свою діяльність: хто й навіщо вкладав гроші у його підтримку і розбудову?

Ще одна велика проблема телеграма — закритість. Ми можемо скільки завгодно нарікати на фейсбук, який банить своїх користувачів за згадки про росіян; на твітер, тікток та інші соцмережі. Але з початку великої війни вони, принаймні, реагують і намагаються адаптувати свої правила до нових реалій, аби протистояти дезінформації та пропаганді. Адміністрація телеграма на контакт не йде, вона не готова покращувати цифрове середовище месенджера, робити його більш безпечним для користувачів, протидіяти ворожим інформаційним впливам.

І взагалі телеграм — непрозорий. Чітких критеріїв і процедури блокування каналів у телеграмі не існує. У політики телеграма є тільки три пункти щодо модерації контенту. І все те, що нібито заборонене у месенджері, насправді спокійно там існує: насильство, наркотики, порнографія… 2020 року я натрапила на мережу каналів, які публікували не заретушовані фото з місць злочинів. Коли скаржишся на такий контент, нічого не відбувається.

Чи насправді телеграм більш захищений, ніж інші месенджери? Адміністрація позиціонує його як цілком безпечний, бо в ньому використовується надійне шифрування повідомлень. Це правда, але це шифрування — додаткова опція: можна створити секретний зашифрований чат. У звичайних чатах такого нема. Спробуйте покористуватись телеграмом на одному номері, потім видаліть, завантажте знову й увійдіть. Ви побачите, що всі ваші діалоги збережені — отже, вони нагромаджуються в «хмарі».

А ще, якщо ви збережете номер у телеграмі, якось підпишете, а потім видалите цей контакт і, знов зайшовши у месенджер, пошукаєте цей номер, вам підтягне вірогідне ім’я цієї людини. Телеграм отримує доступ до контактів у пристроях своїх користувачів, дивиться, як цей номер записаний в інших, і обирає звідти якийсь варіант. Телеграм нібито не продає дані, які збирає у своїх користувачів, але й не пояснює, що з ними відбувається.

Телеграм позиціонується як месенджер, але я вважаю, що це повноцінна соціальна мережа. По-перше, там можна шукати користувачів не лише за номером телефону, а й за ніком. Також ми можемо коментувати і лайкати публікації в телеграм-каналах. Це вже більше, ніж зазвичай пропонують месенджери. Окрім приватних чатів, особливістю телеграма є групові чати — відкриті й закриті. В такому чаті може бути до 250 тисяч людей; в інших месенджерах гранична кількість набагато менша. Чати в телеграмі, як і в інших месенджерах, часто використовують для поширення пропаганди.

Ще один формат комунікації — канали, де підписники отримують інформацію. Канали також бувають відкриті й закриті — перші можна знайти й підписатись, а щоб долучитись до закритого, треба мати посилання або запрошення від адміністратора. Підписавшись на канал, ми отримуємо сповіщення про нові повідомлення. Коли ми бачимо сповіщення, наш мозок вхоплює зміст, навіть якщо ми не встигаємо це осмислити. Так у нашій голові створюється рамка щодо певної теми. І якщо щось, що ми дізнаємося, не влізає в цю рамку, наш мозок буде намагатися ігнорувати ці повідомлення. Так діють і ворожі телеграм-канали, на які ми підписались випадково чи для того, аби «стежити за ворогом». Пропагандистські меседжі відкладаються у підсвідомості.

У телеграмі є боти — програми, які автоматично надають інформацію на запит. Наприклад, за допомогою ботів можна стежити за квитками на поїзди, інформувати Службу безпеки України про переміщення російських військ абощо. З ботами теж варто бути обережними, бо часто росіяни створюють аналог бота, щоб збирати персональні дані людей чи поширювати дезінформацію.

Повернімось до чатів. Є два умовні типи — чат, де ми знаємо людей особисто, або чат за інтересами, — наприклад, будинковий, — де ми можемо знати не всіх. У першому випадку небезпека в тому, що ми більше схильні довіряти повідомленням, які походять від знайомих.

Якщо ви бачите дезінформацію в такому чаті, не варто відразу кричати людині, що вона поширює дезінформацію — це закінчиться сваркою й конструктивного результату не буде. Краще спокійно пояснити їй, чому ця інформація неправдива й небезпечна, розпитавши, хто є джерелом, чи є підтвердження, пославшись на спростування абощо. Тоді людина сама видалить повідомлення.

У чатах, де зібрались особисто не знайомі нам люди, ми ніколи не будемо знати точно, хто з них — сусід, а хто — майор із Росії. Росіяни часто долучаються до таких чатів й іноді організовують інформаційні диверсії, намагаються маніпулювати людьми, поширюють фейки. На початку великої війни до чату мого житлового комплексу масово почали долучатися боти, закидали туди дуже багато повідомлень; були й випадки, коли учасників чату про щось розпитували, наприклад, скільки людей живе в комплексі й чи є там охорона. Ймовірно, цю інформацію планували використати для координації російського наступу.

Яскравий приклад такої диверсії в недалекому минулому — випадок із Новими Санжарами. Це була успішна російська операція. Коли в Китаї почалась епідемія коронавірусної хвороби, українських громадян евакуювали з Уханя, де був осередок зарази, і планували розмістити на самоізоляцію в Нових Санжарах на Полтавщині. Місцеві намагались їх не пустити, кидали каміння, протестували. Є свідчення, що їх підбурювали саме в чатах у месенджерах, і робили це користувачі, які вдавали місцевих.

Каналам телеграм дає змогу бути повністю анонімними. Для створення каналу потрібна тільки будь-яка сім-карта. Фейсбук, наприклад, показує, коли була створена сторінка, чи змінювала вона назву, з якої країни вона адмініструється. А в інформації телеграм-каналу може не бути нічого, крім назви. Анонімність телеграм-каналів породила цілий жанр пропаганди, базований на «інсайдах» і плітках.

2021 року ми робили контент-аналіз ворожих телеграм-каналів: найчастіше вони використовували слова «слух», «инсайд» і «раскладка». Своїм читачам вони розповідають, що влада і медіа щось приховують, натомість у цих каналах розповідають правду (насправді — дезінформаційні вкиди й конспірологчні теорії). А анонімність вони пояснюють тим, що дбають про безпеку адміністраторів, які поширюють суперважливу секретну інформацію. А ще стверджують, що мають усюди свої джерела — у Вашингтоні, в Офісі президента, в Пекіні, в Кремлі. Навіщо комусь із Вашингтона чи Кремля зливати інформацію телеграм-каналам — питання риторичне.

Часто вони подають інформацію не як факти, а як чутки. Але мозок читача ігнорує згадку про непідтвердженість і фокусується на самому меседжі. «Інсайди» цих каналів справджуються в одному випадку з десяти. Дев’ять випадків, коли прогноз не справдився, вони проігнорують, але в тому єдиному, коли він справдився, пишуть: бачите, ми ж казали! Мовляв, це свідчення, що їхнім «інсайдам» можна довіряти.

Ми помітили, що певні канали часто цитують один одного, посилаються один на одного. Часто ми бачимо формулювання типу «наши коллеги из…». Коли ми вирішили візуалізувати, як ці телеграм-канали пов’язані між собою, побачили, що вони поширюють повідомлення один одного три-чотири рази на тиждень.

У будь-якій методичці з медіаграмотності є порада використовувати багато джерел. Наприклад, я підписуюсь на канал «Сплетница» і бачу, що він репостить «Легитимного», «Резидента» і «Женщину с косой». І в мене як споживачки інформації складається враження, що це багато джерел — канали ж різні. Насправді ж наративи в них однакові, й вони чітко координуються між собою. Є навіть підтвердження, що їх адмініструють одні люди. Принаймні, в інформації цих каналів вказаний контакт однієї і тієї самої людини, до якої треба звертатись, якщо хочете опублікувати рекламне повідомлення.

Служба безпеки України на початку 2021 року викрила, що ці анонімні телеграм-канали координувались Головним управлінням розвідки Міністерства оборони Росії. Скільки каналів у цій мережі? СБУ знайшла тринадцять. Та насправді каналів у цій мережі набагато більше.Ми зробили дослідження 100 найбільших телеграм-каналів, адресованих українцям, і одинадцять із них відверто проросійські.

Ми дослідили, як поводились ці канали на початку повномасштабного вторгнення. Цікаво, що в них усіх зросла аудиторія. На них підписувались на українці, а боти й росіяни. Взагалі кількість підписників — аж ніяк не показник, що каналу слід довіряти.

Як визначити, що телеграм-канал — ворожий? Насамперед варто перевірити, чи немає його у моніторингах і списках ворожих ресурсів «Детектора медіа» чи інших організацій та аналітичних центрів, які відстежують проросійську дезінформацію.

Слід зважати на анонімність. Анонімне джерело ніколи не можна вважати надійним. Ми не знаємо, хто і з якою метою веде такий телеграм-канал. Багато анонімних каналів використовують таку маніпулятивну тактику: 90% правди і 10% непомітного впливу на те, як ми споживаємо інформацію і у що ми віримо. Тож навіть якщо канал не засвітився в переліку ворожих ресурсів, зважайте на джерела, на які він посилається, і на канали, які він репостить. Якщо всі джерела в стилі «наша людина у Вашингтоні», каналу не можна довіряти.

Зв’язки між каналами можуть бути ключем до ідентифікації ворожого ресурсу. Сервіс Telemetrio дозволяє перевірити будь-який канал і його зв’язки з іншими. Шукаємо канал, який нас цікавить, та обираємо «згадування». Там можна побачити, хто репостить цей канал і кого репостить канал.

Після затримання білоруського активіста і журналіста Романа Протасевича в Білорусі ми аналізували публікації про це в російських, українських та білоруських телеграм-каналах. Поступово ми публікували ці дослідження та помітили, що білоруські телеграм-канали, близькі до Лукашенка, які постійно поширюють російську пропаганду та дезінформацію, прочитавши наше дослідження, почали захищати телеграм-канали, близькі до мережі ГРУ Росії в Україні. Ймовірно, між ними теж є координація і зв’язок.

Також варто зважати на мову. Значна частина ворожих телеграм-каналів — не менше 85% — ведеться російською. Ну і, звісно, підозру мають викликати «слухи», «инсайды» і «раскладки».

Навіть пристойні медіа часом легітимізують анонімні телеграм-канали, беручи з них фото і відео. Ви бачите в ефірі центрального телеканалу відео з «Трухи» й вирішуєте, що це надійне джерело.  Насправді ж «Труха» — це канал, який мімікрує під медіа, але також поширює дезінформацію. І, до речі, є найпопулярнішим в Україні.

Зважте також, що телеграм-канали часто перекуповують і перейменовують. Ви можете підписатись на телеграм-канал, який справляє враження проукраїнського, але виявиться, що його ведуть люди, які хочуть набрати багато підписників і продати канал тому, хто найбільше заплатить. Є також приклади, коли канали ведуть люди, які намагаються працювати як медіа, але не мають ні досвіду, ні уявлення про стандарти журналістики. Тому несвідомо маніпулюють. Коли канал очевидно пропагандистський – одна справа. Гірше, коли він неочевидно пропагандистський, адже важко побачити неозброєним оком, ворожий він чи ні.

Телеграм не є абсолютним злом: завдяки цьому месенджеру багато людей отримують вчасну й правдиву інформацію, наприклад, про події на фронті, повітряну тривогу, надзвичайні ситуації тощо. Завдяки ліберальній політиці телеграма тут можна публікувати свідчення російських воєнних злочинів, які банять інші соцмережі, й інформувати Україну і світ про звірства загарбників. Є канали, яким можна і треба вірити (наприклад, канал «Детектора медіа»). Водночас через особливості месенджера саме тут українці мають найбільші шанси наразитись на проросійську дезінформацію чи пропаганду. Тож, обираючи користуватись телеграмом, необхідно бути пильними.