Незалежні медіа працюють для суспільства, а не для піару влади, — Світлана Остапа

Заступниця шефредакторки “Детектора медіа”, голова Наглядової ради Суспільного Світлана Остапа стала спікеркою міжнародної конференції «Баланс доступу до інформації та національної безпеки — уроки України під час збройних конфліктів», що відбулася 10 жовтня 2024 року в Києві. Організатори конференції — Програма розвитку ООН в Україні спільно з уповноваженим Верховної Ради України та МЗС Данії.

Її колегами по дискусії стали Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець, голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович, голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк.

За її словами, окремих обмежень в доступі до публічної інформації у зв’язку з введенням воєнного стану в Україні не було, однак змінились обставини, в яких її мали застосовувати. Водночас у журналістів із початком повномасштабного вторгнення з’явилися нові виклики, зокрема побільшало самоцензури.

«По-перше, ми, як суспільний мовник, на початку повномасштабної війни домовлялися з військовими, яким чином висвітлювати прильоти, обстріли і домовились про певні правила, що ми не будемо це робити відразу, щоб не наражати на небезпеку людей. Ми можемо це робити через певний час. Ми доводили, що це надзвичайно необхідно та дійшли певної згоди. Адже нам важливо знімати ці наслідки, тому що це стане потім доказом у міжнародних судах проти тих, хто робив ці обстріли. По-друге, журналісти також добровільно, без жодних законів, постанов, домовилися з військовими, що коли вони роблять відео з лінії фронту, то перед оприлюдненням будуть показувати його військовим, для того, щоб не наразити їх на небезпеку. До того ж загалом на Суспільному побільшало самоцензури, ми самі фільтруємо всю інформацію, щоб не завдати шкоди людям і державі», — зазначила Світлана Остапа.

На початку повномасштабного вторгнення частина розпорядників публічної інформації повністю заблокувала доступ до цієї інформації. Зараз ситуація трохи покращилася, але проблем ще багато, каже Світлана. Написання запитів на отримання інформації від органів державної влади —  це одна зі складових роботи журналістів, для деяких медіа, зокрема Суспільного мовника, — це щоденна робота. Адже отримання публічної інформації допомагає стежити за прозорістю роботи органів влади, робити її більш ефективною, особливо під час відбудови. Закон про доступ до публічної інформації містить вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на таку інформацію, однак розпорядники часто вигадують власні, додає вона.

«На жаль, у нас іноді приходять такі відмови, що замість того, щоб виконувати закон, нас втягують у якісь дискусії й ставлять безліч запитань: для чого вам ця інформація, чи будете ви її оприлюднювати, на яке коло ви будете її оприлюднювати, хто її буде читати і так далі. Цього взагалі не повинно бути», — наголосила Світлана Остана.

олова наглядової ради Суспільного Мовлення озвучила перелік найпоширеніших відповідей розпорядників, які Суспільне отримує на свій запит щодо публічної інформації:

• ігнорують запит — не надають ні відповіді, ні інформації;
• стверджують, що розпорядник не володіє відповідною інформацією, але не пересилають тим, хто володіє;
• неправомірно вимагають оплатити вартість виготовлення копій документів;
• неправомірно відмовляють у наданні інформації через «відсутність мети отримання запитуваної інформації, способу її поширення та кола осіб, яким цю інформацію планується поширити» (цитата листа з відповіддю);
• неправомірно застосовують відстрочку в задоволенні запиту, зазначаючи «до кінця війни не можна», але не вказують конкретних причин;
• дають загальну відповідь, не по суті;
• лякають зверненнями до СБУ, зазначаючи, що компанія працює на ворога і має підозрілий запит.

Світлана Остапа наголосила, що Суспільний мовник не отримує належної поваги до своєї роботи. Навпаки — її знецінюють, наприклад вважають, що Суспільне хоче дізнатися ту чи іншу інформацію, щоб хайпувати на цій темі.

«Це світоглядно неправильно, тому що наявність вільних і незалежних медіа не дає державі скотитися до авторитаризму чи тоталітаризму. Нерозуміння, що медіа працює для своєї аудиторії, для суспільства, а не для піару влади — це спадок “совка”. У нас реалії такі, що влада не може втрутитися в редакційну політику медіа. Влада їх просто ігнорує, працюючи тільки з тими, хто лояльний до неї, та з телеграм-каналами, які мають велику аудиторію, не зважаючи навіть на їхню анонімність, що є мінусом для безпеки держави», — долала вона.

Наостанок Світлана Остапа нагадала про білий список медіа — це ті медіа, які завжди верифікують інформацію і саме цим відрізняються від анонімних телеграм-каналів, які мають шалену кількість підписників, але там інформація не перевірена.

«Я закликаю давати відповіді якісним медіа на їхні запити. Це дуже важливо для суспільства. Тому що ви бачите, до чого привело те, що анонімні телеграм-канали працюють поза правилами. Бо медіа регулюються не тільки законом, вони зобов’язані не тільки виконувати закон, вони ще й керуються Кодексом етики українського журналіста, вони повинні дотримуватися всіх стандартів. Ми працюємо в певних рамках, у нас є відповідальність, а в аномійних телеграм-каналів цієї відповідальності немає. І саме вони хайпують, оприлюднюють місця прильотів, відразу після прильотів, чим і розширюють свою аудиторію», — зазначила Світлана Остапа.