«Особливої ваги пропаганді додає, якщо тезу підтвердить хтось імпортний» – Олексій Півторак
Іноземці систематично стають у пригоді росіянам, щоби показати назовні чи «для своїх», що росію підтримують, а картина світу від української влади чи тих, хто вказує на злочини рф, — хибна. Про це розповідає Олексій Півторак, заступник керівника Центру досліджень «Детектор медіа», в коментарі виданню “Східний варіант”.
«Пропагандистам нема сенсу на підтвердження картини світу, яку вони захищають, використоувати як “експерта” того, хто їх картину світу розвінчує. Вони тоді би наблизилися до журналістів. Однак пропагандисти будують свої повідомлення так, щоб виставити позицію опонентів слабшою чи корисною тезам, які їм треба просунути. І для формування видимості правдивості тези пропагандистів якраз служить образ “експерта”, третьої незалежної особи, яка насправді підтверджує потрібне пропаганді», — розповідає пан Олексій.
Особливої ваги пропаганді додає, якщо тезу підтвердить хтось імпортний, каже заступник керівника «Детектор медіа». Інколи імпортні джерела можуть використовувати без їхнього імені. Їхні слова перекрутять, додумають чи викинуть із контексту. Ще пропагандисти можуть придумати та намалювати обкладинку поважного видання. Й інтерпретувати її, як зручно.
«Але є “імпортні” люди, які добровільно беруть участь у російській пропаганді. Частина із цих людей імпортними прикидаються. Ось візьмімо іспаномовну блогерку Лю Сівая. Вона уродженка росії. Вивчила іспанську. І, каже, що якби не карантин через COVID-19, то вона не дорвалась би до блогерства від соціальної ізоляції. А тепер вона добровільно поширює російську пропаганду іспанською. І коментує події у світі так, як це прийнято на російських пропагандистських ресурсах тільки іспаномовним медіа», — розповідає Олексій Півторак.
Як приклади таких «імпортних пропагандистів» пан Олексій наводить блогерку з Латвії Софію Васільєвську. Вона жила в деяких європейських країнах, а після поїхала до росії та білорусі просили притулку. Якщо такі експерти вже тривалий час проживають у росії, або попросили в неї притулку, для російської пропаганди вони все одно залишаються «іноземними експертами». Софія Васільєвская, наприклад, є «латвійською» експерткою з питань ЄС і Латвії.
«Про таких людей може скластись враження, що вони тікають до росії, коли отримують у своїх державах недовіру. Але це лише один відтінок корисних російській пропаганді експертів, від яких ніхто не чекав, що вони відчують себе “росіянами”. І такі люди частіше мають ресурси, щоб жити своїм життям. І працювати на російську пропаганду час від часу. Але для суспільства, звідки такі люди походять, втеча до росії означає втрату авторитету, який ці люди мали раніше. Тоді як у росії факт прибуття таких людей стає приводом творити нову пропаганду», — розповідає Олексій Півторак.
Є такі, хто не є вигнанцями у своїй країні, і тому живуть не в росії. Вони приїжджають до рф у справах чи поспостерігати за російськими виборами без вибору і хвалити їх за «демократичність».
«Це можуть бути як політики, блогери, випадкові шанувальники Росії. Чи ті, хто найнявся працювати в російських пропагандистських медіа. У США і в частині Європи, яка входить у ЄС є цілий кластер таких експертів. Частина з них мають владу, як Віктор Орбан в Угорщині чи Роберт Фіцо в Словаччині і представники їхніх політсил. Такі ж є в Азії, Африці й Америці. Крім політиків, поживу російській пропаганді дають бізнесмени. Згадаймо, одного із найбагатших людей у світі Ілона Маска. Є такі іноземці-лідери думок, як Такер Карлсон, які їздять у росію для підготовки контенту. Так американські конспірологи стають підставками під мікрофони для російських чиновників чи інших пропагандистів», — підсумував Півторак.
