Отар Довженко: “У мирний час я би не радив би сприймати «офіційне джерело» як «джерело правдивої інформації»

У 2021 році Міністерство культури та інформаційної політики України запустило проєкт із медіаграмотності під назвою «Фільтр». Він має допомогти українцям краще розрізняти дезінформацію та фейки і критично ставитися до поширених у ЗМІ новин. У жовтні 2022 року «Фільтр» оприлюднив також мапу перевірених джерел у різних регіонах України.

На мапі можна обрати область України і побачити список ЗМІ, які команда проєкту вважає перевіреними джерелами інформації.

Команда проєкту зазначає, що відібрала на мапу лише ті ЗМІ, які:

• поширюють інформацію з офіційних джерел;
• посилаються на першоджерела;
• не публікують немарковану рекламу;
• не мають серед власників політиків чи олігархів;
• дають аудиторії відкриту інформацію про своє медіа, контакти редактора;
• дотримуються журналістських стандартів.

“Четверта влада”поспілкувалась з редактором “Детектора медіа” Отаром Довженком про те, чи аналізували експерти «Детектора медіа» ЗМІ, які потрапили до списку перевірених джерел інформації.

– Ми не моніторили всі ці медіа в останні місяці. Наш регулярний моніторинг у час війни охоплює спільний телемарафон, іномовлення («FreeДом»), інформаційні телеканали; є також вибірковий моніторинг регіональних телеканалів. Інші моніторинги – тематичні, – пояснює Отар Довженко. – Але організації, з якими ми співпрацюємо – Інститут масової інформації та Інститут демократії імені Пилипа Орлика – моніторять локальні медіа. Я сподіваюсь, що результати і наших досліджень, і їхніх у «Фільтрі» врахували.

Отар Довженко зауважує, що в оприлюдненому переліку є ЗМІ, які порушують професійні стандарти або просто є занадто вузько тематичними:

– Я можу судити про Львів, де я живу – тут мене шокує в переліку «Вголос»; це видання, яке регулярно і жорстко порушувало стандарти, принаймні, в минулому. Але, можливо, там щось змінилось останнім часом (після скарги місцевих журналістів це видання зникло із списку – ред.). У багатьох випадках у списку є медіа, які явно нешкідливі й нетоксичні, але від яких я б не чекав повної інформації на всі адекватні теми. Наприклад, для Київської області рекомендують «Хмарочос» і «БЖ» – це міські, урбаністичні видання, вони мають свій тематичний фокус і я б не сказав, що вони висвітлюють всі важливі події столиці, а надто області. І не мусять, в принципі. Та й «Четверта влада» – не новинне видання, з якого можна дізнатися повну картину подій у Рівному і області, у вас є фокус – переважно розслідувати корупцію і писати про місцеві проблеми і шляхи їх розв’язання.

Отар Довженко додає, що доречним був би бодай короткий опис для кожного з джерел.

Важливо також, аби люди мали інструкцію, як користуватись цими медіа, як комбінувати джерела.

Крім того, медіаексперт звертає увагу, що сторінки місцевих рад та голів не можна вважати ЗМІ і вимагати від них дотримання журналістських стандартів.

– У мирний час я б точно не рекомендував людям користуватись сторінками мерів і місцевих адміністрацій як джерелами інформації, якій можна беззастережно вірити. І взагалі не радив би сприймати «офіційне джерело» як «джерело правдивої інформації».

Медіаексперт каже, що під час війни ситуація інша – тут краще дізнатися менше, але точнішої і безпечної інформації, і офіційні джерела для цього підходять.