Під час війни важливо пам’ятати про принцип «не зашкодь» — Наталія Лигачова
Медіаекспертка нагадала, що журналістам не варто поширювати факти, які немає можливості перевірити.
«Для нашої редакції ми випрацювали такий алгоритм: ми беззастережно сприймаємо офіційну інформацію про дії ворога, але щодо внутрішніх політичних процесів можемо піддавати її сумніву. Приклад — нещодавня новина про ботоферму, яку, як писали, викрила СБУ, повідомивши, що вона працювала на користь однієї з політичних сил. Ми вирішили не давати цю новину. Ми могли звернутися по коментар до політсили, вона б спростувала, але ми також розуміли: ми не зможемо дізнатися, чи немає тут суто політичної боротьби. І ми не давали ні новину, ані спростування. Таким чином, ми не поширили інформацію, в якій не були впевнені, адже не могли її перевірити. Навіть під час війни дотримання стандартів має бути», — вважає Лигачова.
Також, за її словами, у своїй роботі журналістам слід пам’ятати про принцип «не зашкодь». «У Медіарусі була тривала дискусія про те, чи подавати інформацію про катування українського військовополоненого, адже можливості перевірити її не було. І оприлюднили її лише тоді, коли офіційні органи її поширили. Адже ще в 2014 році росіяни навмисно поширювали такі відео для залякування. Тобто для нас важливим є ось таке обережне ставлення і принцип “не зашкодь”, а також наш критерій ставитися до внутрішньої інформації так само, як ставилися до неї до війни. Ну, і щодо етики, то колеги з Національної медійної ради, Комісії журналістської етики мають працювати та давати своє бачення», — підсумувала медіаекспертка.
Виконавча продюсерка Радіо «Культура» Ірина Славінська нагадала про те, що дотримуватися стандарту оперативності під час війни не завжди можливо:
«Уявіть собі ідеально актуальний і повний сюжет про те, куди прилетіла ракета. Однак насправді інформація про таке не має з’являтися негайно, хоча це порушення стандарту оперативності. І ця інформація не має бути вичерпною, не повинна містити точних координат — а це ж порушення стандарту повноти. І в цьому ми постійно балансуємо. Ось ці сумніви — як і що публікувати — викликають здорову дискусію. Зокрема, не раз і не двічі виникало запитання до Генштабу про те, коли саме можна публікувати відомості про обстріли, яким є ембарго на публікацію. Якщо ж говоримо про ще більш чутливі сюжети, припустімо, про загибель воїнів, то ембарго на публікацію може тривати ще довше. Близько тижня не публікували повідомлення про смерть Романа Ратушного, адже треба було забрати тіло. Його родина буквально «виривала» у поквапливих журналістів мікрофон, наголошуючи, що вони проти публікації. І це саме та історія, коли бажання дуже добре дотриматися стандарту веде до ризику зашкодити».
Нагадаємо, 5 серпня у Києві стартувала конференція «Воєнні медіавиклики-2022». До неї долучилося понад 100 учасників, які беруть участь у восьми панельних дискусіях щодо війни з Росією, кризового менеджменту, інструментів воєнного часу, викликів, що постають перед медіа, стійкості журналістів, фінансових аспектів роботи ЗМІ тощо.