Підсумки 2023 року та прогнози у подкасті «Русскій фейк…» від директорки ГО “Детектор медіа” Галини Петренко
У рамках підсумкового випуску подкасту «Русскій фейк…» Вадим Міський поспілкувався з директоркою громадської організації «Детектор медіа» Галиною Петренко.
Аудіоверсію слухайте тут.
Вадим Міський: Галина Петренко, директорка громадської організації «Детектор медіа», протягом року не тільки досліджувала російську дезінформацію, а й багато спілкувалася про це з іноземцями — дипломатами в ООН, військовими в НАТО, політиками, дослідниками, громадянським суспільством. І може дати свою оцінку та свої прогнози щодо роботи російської пропаганди на закордонну аудиторію.
Галино, як змінилося сприйняття російських наративів у світі за 2023 рік? Чи вдається Росії досягати поставлених завдань, наприклад зменшення військової допомоги, підживлення недовіри партнерів до України, протидія санкціям тощо?
Галина Петренко: Я думаю, що Росія, безперечно, працювала і продовжить працювати на те, щоб підірвати підтримку України за кордоном. І я не можу сказати, що 2023 рік якось відрізнявся в плані результативності. Я думаю, що таким критичним роком стане 2024 через очікувані вибори.
Як ми побачили на прикладі Нідерландів, наскільки несподівано вирвалася вперед правоконсервативна політична сила. При тому, що вона не була фаворитом виборів, але сталася війна ХАМАСу з Ізраїлем — і це буквально за кілька місяців змінило вектор уподобань виборців.
Росія, безперечно, очікує чогось такого: зміни політичного ландшафту в Європарламенті, сподівається на зміну влади в Сполучених Штатах Америки та продовжує робити свою роботу. Де-факто вже пригальмувалася допомога Україні. Я не думаю, що це результат російської роботи або тільки російської роботи. Це внутрішні політичні процеси, доволі природні, але Росія їх підігріває.
Вадим Міський: Які прогнози щодо російської дезінформації у світі можна зробити на майбутній 2024 рік?
Галина Петренко: У цьому році Росія продовжить, наприклад, переконувати західні суспільства та західний політичний та інтелектуальний істеблішмент у тому, що в Україні процвітає корупція та через це Україну треба припинити підтримувати фінансово і військово.
Взагалі мене вражає те, що Росія є дуже винахідливою, і не відчувається, що в інформаційно-пропагандистській сфері вона видихається чи в неї закінчується креатив.
Приклад не про міжнародну арену, але він мене вразив. Росія, припинивши обмін полоненими зі свого боку, намовила наших полонених дзвонити родичам в Україну і говорити, що це українська сторона не хоче їх вимінювати. Ми можемо собі тільки уявити, якими методами Росія це робила — це могли бути тортури, що завгодно ще. І очевидно, все відбувалося під наглядом тюремників, тому що родичі не могли ставити запитання, а тільки могли отримати меседж із того боку. Це все було зроблено для того, щоб підбурювати бунти проти найвищого політичного керівництва України.
Цей приклад є яскравим і небезпечним, він вразив мене тим, що виходить за межі класичної пропагандистської роботи: просто написали текст, створили картинку, розіслали по соцмережах тощо. Це справді залучення доволі непередбачуваних методів комунікації.
Також у комунікації з Заходом росіяни продовжать крутити свою шарманку про «нацизм в Україні». Зокрема, сподіваючись скористатися з того, що в західних країнах поглиблюються антиімігрантські настрої та роздмухуються нові страхи — наприклад, пов’язані з масштабними демонстраціями на підтримку Палестини. На тлі цього Німеччина, наприклад, відновила контроль на кордонах із сусідніми країнами всередині Шенгенської зони, перевіряє документи, як кажуть, доволі суворо, навіть зі Швейцарією, тобто з благополучними країнами також. На тлі таких настроїв Росія буде намагатися показувати українських біженців «схильними» до нацизму, вигадувати історії про те, як біженці беруть участь у якихось ультраправих заходах, малюють свастики чи щось подібне.
Нагадаємо, що щоденний подкаст Вадима Міського виходить із перших днів великої війни. Завдяки Українському радіо передача доступна на окупованих територіях. Одна зі слухачок, яка пережила піврічну російську окупацію неподалік Херсона, розповіла, як ця радіопрограма допомогла їй та односельцям «зберегти зв’язок із реальністю» в умовах повної відсутності інших українських медіа. Восени 2022 року подкаст здобув аудіопремію «Слушно» в номінації «Найкраще журналістське розслідування» за вибором аудиторії.
