Шарій стверджує, що він розслідувач, якого переслідує українська влада – Ярослав Зубченко

Про Шарія, його затримання, “доробок” і як вберегтись від наступних “шаріїів” аналітик “Детектора медіа” Ярослав Зубченко говорив в ефірі Радіо НВ.

Павло Новіков: Дуже влучна фраза: “Чому на “Дошці ганьби” “Детектора медіа” немає Анатолія Шарія? Бо він сам і є “дошкою ганьби”. Поясніть, чому так.

Ярослав Зубченко: Справа в тому, що ми запустили проект з пропагандистами, які підтримують російську агресію проти України – “Дошка ганьби”. І в цьому проекті немає Анатолія Шарія. Всі нас запитують “А де ж Анатолій Шарій?”. Настільки яскрава особистість неодмінно мусить тут бути.  Але специфіка “Дошки ганьби” в тому, щоб люди в майбутньому не забули про те, що ці медійні персони підтримували Росію. Але “Шарій” – це вже стало власною назвою. Якщо людина чула про Шарія, то вона обов’язково чула, що він підтримує російську агресію проти України. І за останні 8 років Шарій справді перетворився на уособлений образ проросійського блогера, який поширює антиукраїнськість і збирає довкола себе людей з специфічними поглядами на дійсність.

Павло Новіков: В чому його специфічність?

Ярослав Зубченко: В нього є тактика. Він не типовий член ОПЗЖ, який цілує портрет Сталіна, ходить на паради і всяке таке. Він радше антиукраїнський. Шарій поширює меседжі російської пропаганди, але через критику України. Наприклад, він розповідає про те, мешканці заходу України – це люди другого сорту, що в Україні триває громадянська війна, критикує будь-які владні рішення. Наприкінці березня у нього було відео, що росія в Україні майже всього добилась і Україна програє. Його антиукраїнськість спрямована проти культури, історії, реформ. Він використовує амплуа типу журналіста-розслідувача. А, оскільки в нас є люди, які вірять в “пласку землю”, “уринотерапію”, то вони вірять і в Шарія. Причому він справді популярний. Але серед його підписників є чимало ботів і накрутки відео. І в нього є своя партія, причому на виборах її підтримало 2,5 % виборців. Його дивляться, в нього є підтримка, але вона така, маргінальна.

Павло Новіков: Він намагається деморалізувати і узрадофілити всю свою аудиторію?

Ярослав Зубченко: Так, звісно. В 2014 році Шарій активно виступав проти Революції Гідності, але наяскравіші його маніпуляції пов’язані з війною. Він видавав знищену російську техніку за українську, він поширював “неоднозначність” щодо того, хто збив малайзійський Боїнг тощо. Так, його підхід – це деморалізація і схиляння до поразки, він мотивує здатись на умовах росії, бо “інакше буде гірше”. Такий собі психологічний тероризм.

Павло Новіков: Яка послідовність дій зараз щодо Шарія і що може бути йому інкриміноване?

Ярослав Зубченко: Вчора публічно було оголошено, що Шарія намагались екстрадувати в Україну і всіх попросили “збавити через це народні гуляння”. Він же обстріляв власну автівку, втік з України, кажучи, що його переслідує режим Януковича, набув статусу політбіженця в Європі (його вже позбавили цього статусу). Але він намагається досі стверджувати, що він незалежний журналіст-розслідувач, і, мовляв, влада переслідує його, бо він розкриває її злочини.

Шарію можна інкримінувати державну зраду і розпалювання ворожнечі, бо він за 8 років наговорив багато всього. Якщо ви чули будь-яку тезу російської пропаганди, то будьте певні, що Шарій до неї причетний і якось її поширював, починаючи від історій про нацизм і закінчуючи тезами про шкоду НАТО. В людини “повний арсенал”. Йому є що інкримінувати. Його притягнення до відповідальності буде великим здобутком для України, частиною дерусифікації нашого медійного і культурного простору. 

Павло Новіков: Його партія набрала певний відсоток на виборах. Що має статись, щоб не було в таких діячів підтримки на українських виборах надалі?

Ярослав Зубченко: Думаю, що такої підтримки вже не буде. Ви, мабуть, бачили соціологію по дотичних темах і ставленнях. Думаю, ця сторінка нашої історії перегорнута. Він просто вдало створив образ молодого обличчя, не в костюмах-трійках, така собі молода людина, яка бореться з системою. Причому він добре таргетував себе на специфічну аудиторію. Але у в країні багато політиків з подібним набраним відсотком на одних конкретних виборах, але ці люди, на щастя, зникли з політичної орбіти України. 

Павло Новіков: Чи існує якась протиотрута від “шаріїв”?.

Ярослав Зубченко: Єдина – медіаграмотність. Це ж не лише наша проблема, такі є усіх країнах світу. Такі дивні блогери. Інтернет демократизований і дозволяє поширювати дивні думки. Після повномасштабної війни з росією підтримка будь-чого російського має зменшитись. Сподіваюсь, в короткостроковій перспективі “проросійські шарії” неможливі. Але популіст якийсь може трапитись, бо така людська природа. Нам хочеться вірити в прості рішення складних ситуацій, а популісти їх обіцяють. Наступний “шарій” може бути менш впливовим, якщо ми будемо медіаграмотними. 

Павло Новіков: Але в нашій країні дуже поширене зрадофільство. І умовні “наступники Шарія” будуть базуватись на цьому. Як виробити проти такого імунітет?

Ярослав Зубченко: Так, але цьому потрібен час, і це притаманно для всіх суспільств. Бо ще ж є й політичні сили, які поширюють зрадофільні меседжі, щоб отримати свої бонуси після війни. Тому я закликаю вірити в ЗСУ, які вже котрий день соромлять “другу армію світу”. Здається, вони знають, що роблять. Після війни буде про що поговорити, щоб стати кращими. А наразі, коли бачите зрадофільний пост, перш ніж репостити, подумайте, чи ви експерт в цій темі і в чому мета цих дописів, що це змінить.