Слабкість регулятора, законодавчі прогалини та інші актуальні виклики медіасфери
Про досягнення та виклики, які стоять перед владою у медіасфері, говорив програмний директор ГО «Детектор медіа» Вадим Міський під час презентації аналітичного документу «Нова влада України 2019-2021 роки: досягнення, проблеми, перспективи» Виборчої Ради UA.
«Ситуація у регулюванні сфери медіа, яку я би назвав «застиглим балансом сил» між владою та олігархами-медіавласниками. Усі розуміють, що потрібно зробити, але ніхто не робить перший крок і все закінчується поразкою країни, бо ми відстаємо від технологій розвитку через відсталість регулювання медіаринку», – каже Вадим Міський.
Він наводить конкретні приклади, де «забуксувало» вчасне законодавче регулювання медійної сфери.
«В аспекті діяльності суспільного мовника ми запізнились із законодавчою базою на 25 років. Країни пострадянського простору зробили цей крок ще до появи потужних комерційних мовників і це дало змогу суспільним мовникам зайняти свою нішу в медійній екосистемі. В аспекті з переходом на цифрове мовлення ми зробили це років на 15 пізніше, ніж варто би, в час, коли ефірне мовлення вже на спаді. Ми запровадили платне користування супутником в час, коли цей вид доставки сигналу вже не має такого потенціалу для розвитку абонентської бази. Вже 10 років йдуть розмови про врегулювання нелінійних цифрових відеосервісів (Netflix, Megogo, OLL.TV тощо), бо вони мають свою значну частку споживачів відеоконтенту, але знаходяться повністю поза законодавчим врегулюванням. Наприклад, на них не розповсюджуються норми законодавства про квоти. До слова, ми мали врегулювати роботу відеоплатформ до 1 вересня 2019 року відповідно Угоди про Асоціацію з ЄС», – перераховує Вадим Міський. Зараховує до викликів фінансову нестабільність суспільного мовника, відсутність дієвої саморегуляції журналістів, заполітизованість та недостатність повноважень регулятора.
«Є велика протидія на посилення повноважень регулятора, адже половина членів цієї структури призначає президент, іншу половину — парламент, і завжди є ризик надмірної заполітизованості. Через це регулятор не може ефективно виконувати деяких функцій, йому бракує повноважень. Не може ефективно боротись з дезінформацією, реагувати на такі виклики, як, наприклад, канали Медведчука. Тож виникають альтернативні шляхи, які часом на межі з дотриманням свободи слова, як санкції РНБО щодо каналів Медведчука. Громадянське суспільство підтримало запровадження таких санкцій, але ми розуміємо, що цей шлях є ризиковим, може бути оскаржений в судах і все повернеться назад», – додає експерт.
Вадим Міський говорить і про низку владних ініціатив щодо врегулювання політики в сфері медіа, зазначаючи: не всі рішення вдалі.
Експерт згадує про намагання ухвалити закон про нелінійні відеосервіси і зазначає, що його ухвалення забуксувало через намагання одним законом врегулювати всі аспекти: адже в зону врегулювання додали й інформаційні вебсайти, чим викликали спротив журналістів і «заморозили» ситуацію.
Зазначає, що тема зміни моделі фінансування суспільного мовника наразі також не зрушила з мертвої точки, хоча це було би дуже важливим рішенням, бо допомогло би зробити суспільний мовник більш стійким і незалежним від мінливої готовності політиків його фінансувати. Це не єдиний виклик законодавчого врегулювання діяльності суспільного мовлення, треба внести зміни у закон і вирішити низку перепон та прогалин, які виникли через швидкість ухвалення закону про суспільне мовлення. «Наприклад, НСТУ може виробляти контент, але не має права рекламувати і просувати його, що в умовах «гонки озброєнь» олігархічних каналів стримує його розвиток», – зазначає експерт.
«Викликом є і тема створення нових державних каналів, зокрема мова про канал «Дом». Відповідно до зобов’язань перед Радою Європи Україна мала позбутися всіх державних телеканалів, утім цей випадок, з огляду на спеціальну мету та територію мовлення, обмежену окупованими районами, можна вважати виключенням. Проте у серпні президент заявив, що «Дом» — це канал для усіх переселенців. Це тягне за собою ризик впливу державного мовника на політичний дискурс в країні», – каже Вадим Міський.
Підсумовуючи, експерт зазначає, що нова влада загалом усвідомлює весь пул проблем у медіасфері, але їх запущеність та складність, неготовність стейкхолдерів змінити статус кво — не дають зрушити ситуацію з мертвої точки.
