Світлана Остапа стала спікеркою міжнародної конференції щодо саморегулювання медіа
Голова Наглядової ради Суспільного, заступниця шефредакторки “Детектора медіа” Світлана Остапа стала спікеркою міжнародної конференції «Точка перетину: Взаємодія саморегулювання та співрегулювання медіа в Україні», яка відбулася 10 грудня 2024 року.
Учасники конференції говорили про різницю між саморегуляцією та співрегуляцією в медіа, ділилися міжнародним досвідом і підбили підсумки першого року втілення новації закону про медіа — створення органів співрегулювання в Україні.
Світлана Остапа спочатку надала учасникам конференції коротку довідку про органи співрегулювання та саморегулювання в Україні. А потім розповіла про розвиток взаємодії між органами співрегулювання та саморегулювання.
Органи співрегулювання — це новація євроінтеграційного Закону «Про медіа», який набув чинності 31 березня 2023 року. Відповідно до закону, в Україні має бути створено п’ять органів спільного регулювання в різних сферах: аудіовізуальні медіасервіси (телевізійне мовлення та медіасервіси на замовлення), аудіальні медіасервіси (радіо й аудіальні медіасервіси на замовлення), друковані медіа, онлайн-медіа та платформи спільного доступу.
Їхнє створення розпочалося в жовтні 2023 року. Цього року було зареєстровано органи співрегулювання в аудіальній, аудіовізуальній, онлайн-сферах і друкованих медіа. Усі у формі громадських спілок. Орган співрегулювання з телебачення вже оголосив набір експертів із розробки кодексів у сфері аудіовізуальних медіасервісів і набір до спілки.
«Тобто зараз існує чотири з п’яти органів співрегулювання, але жоден із них поки що не запрацював на повну силу. Найактивніша спілка — аудіовізуальна. Щодо саморегулювання, то в Україні з 2002 року діє громадська організація “Комісія з журналістської етики”. Є ще кілька ініціатив, які декларують просування високих професійних стандартів журналістики та саморегулювання в українському медіа. Але офіційно юридично зареєстрована тільки Комісія з журналістської етики.
Члени Комісії за понад 20 років роботи напрацювали не тільки Кодекс етики українського журналіста та розглянули сотні скарг на порушення норм цього кодексу. А ще й розробили десятки рекомендацій і заяв. Наприклад, уже під час повномасштабної війни Комісія ухвалила:
- Рекомендації щодо інтерв’ю з російськими військовополоненими в українських ЗМІ;
- Рекомендації щодо словника воєнного часу;
- Рекомендації щодо висвітлення загибелі людей під час війни;
- Заяву щодо меж оприлюднення приватних даних осіб, які постраждали від війни
та багато інших», — сказала вона.
Світлана Остапа припустила, якою могла би бути взаємодія між органами саморегулювання і співрегулювання після того, як останні запрацюють на повну силу.
«Співрегуляція і саморегуляція за недопущення цензури та проти зловживання свободою слова. У КЖЕ всього один кодекс — Кодекс етики українського журналіста. У органів співрегулювання їх може бути кілька. У законі прописано 14 предметів відання сфери спільного регулювання. Наприклад, визначення критеріїв віднесення інформації до такої, що може заподіяти шкоду фізичному, психічному або моральному розвитку дітей; затвердження правил мовлення у дні пам’яті; визначення критеріїв віднесення рекламної інформації (комерційних повідомлень) до такої, що може вважатися шкідливою згідно з вимогами законодавства про рекламу; затвердження плану дій щодо забезпечення доступності сервісів для осіб з інвалідністю та інші. Думаю, що коли органи співрегулювання запрацюють, КЖЕ може укласти з ними меморандуми про співпрацю. Крім того, члени КЖЕ як експерти в медіагалузі можуть стати експертами з розробки кодексів. Про набір таких експертів органи співрегулювання повідомляють на сайті Нацради. Або як представники того чи того медіа увійти до органу співрегулювання», — додала Світлана Остапа.
Світлана Остапа
Вона також сказала, що великі гравці на ринку, особливо великі телеканали, не дуже охоче помічають саморегуляцію в медіа. Для них більш авторитетним є регулятор. Але в демократичних країнах правила, напрацьовані в галузі, стандарти професії однакові як для великих, так і для дрібних гравців.
«І якщо великі медіакорпорації дбають насамперед про бізнес, то тут органи співрегулювання і саморегуляції — спільники, бо дбають передусім про інтереси аудиторії», — сказала вона.
