Світлана Остапа: “У демократичній державі не може бути державних медіа”
Команда Інсайдер Медіа поцікавилась у експертів з галузі журналістики, якими будуть тенденції у 2022 році, на що орієнтуватися читачам/глядачам та як розпізнавати правдиву інформацію?
Заступниця шеф-редактора Детектор медіа, голова наглядової ради Суспільного Світлана Остапа переконана, що у демократичній державі не може бути державних медіа.
«Україна кілька десятиліть йшла до медіа реформ. Після Революції Гідності нарешті почала роздержавлювати медіа. Як правило всі державні медіа в Україні завжди працювали виключно в інтересах правлячої влади. У 2017-му майже 30 державних телерадіокомпаній перетворили в Суспільний мовник. Але залишилися два державні телеканали: парламентський «Рада» та канал іномовлення UATV. І ось цього року влада почала посилювати ці канали коштами з державного бюджету та реформувати у власних інтересах. Зокрема торік на базі іномовлення був створений канал «Дом», який мав мовити тільки на тимчасово окуповані території. Але цього року вже з’явилися законодавчі ініціативи перетворити цей канал (до речі, російськомовний) на звичайний канал, що мовитиме на всю територію України. Звичайно, посилюючи державне мовлення влада робить крок назад у медіареформах. Тому що медіа мають висвітлювати те, що робить влада (і хороше, і погане), а не обслуговувати її.
Так само, наприкінці 2021 року, несподівано навіть для багатьох народних депутатів з опозиції почався перезапуск парламентського каналу «Рада». Канал тепер більше схожий на кишеньковий ресурс влади, а не парламентський телеканал.
Крім того, у 2021 році РНБО кілька разів накладала санкції на власників приватних телеканалів, які входять до групи ОПЗЖ (так звані канали Медведчука та Нестора Шуфрича). Захист інформаційної безпеки – це хороша справа, ми знаємо, що ці канали поширювали наративи російської пропаганди. Але все ж, на мій погляд, закривати телеканали треба тільки через рішення суду. Бо так РНБО завтра закриє ще з десяток медіа тільки через те, що вони критикують владу.
2022 рік – буде ще одним роком боротьби з коронавірусом і з російською дезінформацією. Хочеться, щоб війна вже закінчилася. Але гібридна війна, думаю, триматиме й далі. Тому професійним медіа в Україні, які декларують, що працюють за журналістськими стандартами, треба об’єднуватися та підтримувати одне одного. Не боятися відкрито заявляти, що хтось поширює фейки і дезінформацію, але при цьому маскується під медіа.
Стосовно замовних матеріалів, проплачених, але без позначки реклама – тут ситуація не покращилася. На моїй пам’яті, ЗМІ джинсували менше лише після Революції Гідності, очевидно, совість не дозволяла обманювати читачів. Але потім під час виборів, джинса знову розквітла. Раджу вашим читачам і глядачам читати кілька професійних досліджувачів джинси: «Детектор медіа», який моніторить контент телеканалів і радіоканалів та Інститут масової інформації, який робить моніторинги онлайн-медіа. І тоді люди зрозуміють, кому можна довіряти.
