Українським досвідом роботи медіа у час війни ділились експертки “Детектора медіа”
Міжнародна конференція «Медіа під час війни», організована Радою Європи, відбувалася протягом двох днів у Тбілісі. Участь у ній взяли представники медіасфери з України, Грузії, Молдови, Вірменії та Азербайджану. Одну з панелей зустрічі присвятили подіям в Україні. Адже саме українські медійники мають досвід існування в умовах великої війни, попри те, що конфлікти, зокрема, спровоковані Росією, зачепили всі країни, які брали участь у заході.
Директорка ГО “Детектор медіа” Галина Петренко та заступниця шефредакторки «Детектора медіа» та голова Наглядової ради українського Суспільного Світлана Остапа поділилися своїм досвідом виживання й озвучили нагальні потреби для розвитку медіасфери України.
Світлана Остапа, заступниця шефредакторки «Детектора медіа» та голова Наглядової ради українського Суспільного, розповіла, як чотиритисячний колектив компанії готувався до вторгнення.
«Ще до війни ми розробили декілька кризових сценаріїв, завдяки чому вдалося перегрупувати компанію. Ми ці сценарії розглянули на засіданні Наглядової ради 18 лютого. 24 лютого головний офіс та центральне мовлення ми перенесли з Києва до Львова. Посилили протокол безпеки роботи під час бойових дій. У результаті працювали всі регіональні філії. У деяких містах біля фронтової зони залишилися працювати лише кореспонденти Суспільного. Інші канали зверталися до Суспільного, щоб робити з ними включення, і мовник цьому сприяв, щоб максимально поширити правду про війну», — розповіла Світлана Остапа.
За її словами, «Українське радіо», яке має найбільше покриття в країні, включило середні частоти, які важко глушити. Завдяки цьому Україна була на зв’язку з усіма громадянами. Суспільному це коштувало додаткових 15 мільйонів, але саме радіо рятувало життя. За допомогою радіо влада повідомляла про евакуаційні коридори, в тому числі в Маріуполі.
«У перші дні війни по вежах у Києві та Харкові звадали ракетних ударів. Окуповане приміщення Суспільного у Херсоні, втрачений доступ у Сєвєродонецьку. Пошкодження отримали Житомирська та Сумська регіональні філії, значні пошкодження — Харківська та Миколаївська. Розмір збитків щодо пошкодження головного приміщення Суспільного (“Олівця”) у Києві внаслідок ракетного удару по телевежі — майже три мільйони гривень», — додала Світлана Остапа.
Тим часом аудиторія сторінок Суспільного в соціальних мережах зросла у 2,5 раза та досягла шести мільйонів підписників, із них чотири мільйони — на регіональних цифрових платформах, а Перший канал у марафоні «Єдині новини #uaразом» — лідер із дотримання журналістських стандартів, згідно з моніторингом «Детектора медіа». Рейтинг довіри до «Суспільного Новин», за даними дослідження Gradus research company, — 87%.
«Суспільне профінансоване з держбюджету на 68%, кошти надходять лише за чотирма статтями витрат: фонд зарплатні, послуги з доставки сигналу та розповсюдження, комунальні послуги, що зросли у 2,5 раза проти минулого року, а також трансферти урядам іноземних держав та міжнародним організаціям — це зобов’язання Суспільного перед Європейською телерадіомовною спілкою. Цього року ця стаття зменшена на 64%. Нам бракує грошей на виробництво нового контенту», — сказала Світлана Остапа.
Галина Петренко, директорка ГО «Детектор медіа», детальніше зупинилися на проявах російської дезінформації та пропаганди під час великої війни. «Коли Росія атакує території, вона обстрілює вежі, захоплює приміщення і запускає своє мовлення. За тиждень до вторгнення в телеграмі з’явилося більш як 100 локальних каналів, спрямованих на ті населені пункти, які вона захопила або планувала. В кінці травня соціологічне дослідження показало, що соціальні мережі як джерело новин вийшли вперед і випередили телебачення, а першим якраз був телеграм, де Росія активно розповсюджує дезінформацію. Тут є декілька причин: месенджери є зручними для споживання інформації, наприклад, коли обмежений доступ до швидкісного інтернету. Але це може говорити і про те, що українці шукають альтернативні джерела інформації, крім телемарафону», — сказала Галина Петренко.
На її думку, викликом для медіа стануть економічні наслідки війни, які ще не проявилися повною мірою. «За прогнозами, Україна втратить до 40% ВВП, а рекламний ринок завжди залежить від економічної ситуації. В регіональних медіа й тих, що працюють у близьких до фронту населених пунктах, падіння надходжень катастрофічне. Здебільшого зараз рекламу розміщують локальні українські компанії, яким треба продовжувати вести бізнес саме в Україні, але ми не бачимо рекламу глобальних FMCG-компаній, хоча в багатьох із них виручка скоротилася менше, ніж наш ВВП. Тому коли запитують, що робити для підтримки медіа, ми відповідаємо, що транснаціональні компанії можуть допомогти, замовляючи рекламу», — вважає Галина Петренко.
Світлана Остапа додала до основних потреб медіасфери України ще кілька тез. «Важливо, щоб військова цензура не переросла в політичну. В Україні немає цензури, й цим ми відрізняємося від Росії і Білорусі. Важливо припинити роботу російських і проросійських медіа в наших країнах, тому що вони продовжують дезінформувати. Важливо притягти до відповідальності російських пропагандистів, які винні не менше, ніж російські солдати, і мають сидіти на лаві підсудних. Важливо дотримуватися професійних стандартів і під час війни. Важливо фінансово допомагати медіа, які працюють за журналістськими стандартами, щоб ці медіа продовжили доносити інформацію про війну», — сказала Світлана Остапа.
Галина Петренко до цього додала, що крім своєчасної технічної допомоги, потрібно далі допомагати журналістам опановувати мови, зокрема англійську та іспанську, щоб задовольняти високий інтерес до подій в Україні. «Варто подумати не лише чим міжнародна спільнота може допомогти Україні, а й чим Україна може допомогти міжнародній спільноті. У нас є корисні уроки, які ми винесли з подій останніх кількох місяців, і нам є чим поділитися. Наш досвід може бути корисний на різних рівнях», — резюмувала Галина Петренко.
