Вадим Міський: Як змінилися російські фейки за два роки великої війни

Соціальні мережі та новини можуть частиною щоденних ритуалів вже стали. Та що робити, коли таких інформаційних потоків дуже багато? Як не натрапити на брехню або ж як її розпізнати? Про це в ефірі «Першого шоу» на Суспільному спілкувався програмний директор громадської організації «Детектор медіа» Вадим Міський.

Триває другий рік повномасштабної війни. Наскільки за ці часи змінилися ці фейки? Як ви за ними спостерігаєте?

Фейки – це найменша одиниця інформаційної зброї. І щодня серед фейків з’являються нові. От ми з 24 лютого в «Детекторі медіа» щодня фіксуємо появу 7-9 нових абсолютно історій. Але всі вони вкладаються в так звані наративи. Це певна оповідь, бачення російське того, що відбувається. Наприклад, що Україна – це якась неповносправна країна. І вони вигадують мільйони найменших фейків про це. Фейки, як найменші прояви, можуть змінюватися, але наративи залишаються сталими. І це те, про що російська пропаганда бреше. До речі, не тільки у період нинішньої російсько-української війни, а й в радянські часи, і в імперські часи раніше брехала. Тобто це відбувається постійно, ця робота не припиняється. Там люди на зарплаті сидять, щодня клепають нові фейки.

Тож ви кажете, що не змінюється щільність неправдивої інформації, яка є у медіапросторі. А чи змінився за ці два роки повномасштабного вторгнення і взагалі за десять років війни наш рівень медіаграмотності?

«Детектор медіа» щороку проводить дослідження «Індекс медіаграмотності». Поміряти рівень медіаграмотності в людини складно. Якщо ти запитаєш напряму,мто очевидно, що людина скаже, що є медіаграмотною. Тож ми намагаємося всілякими опосередкованими запитаннями з’ясувати, як саме вона медіаграмотна.

Тож кількість людей, які відповідають, що вони інтуїтивно визначають фейки ( на їхню думку, звісно), радикально зменшилася за період повномасштабного вторгнення. Все більше людей орієнтується на те, хто написав, де це написали, тобто авторитет джерела, авторитет особи, яка поширює це, чи є емоції. Тобто це все стало критерієм для людини. Тож мене радує, що з’являються об’єктивні критерії оцінки інформації в людей, навички, як відрізняти правду від брехні.

Які основні канали поширення фейків? З

Зараз основний канал, це, звісно, Телеграм. Телеграм, по-перше, став найбільш вагомим джерелом інформації для українців за останні роки. Ми вже зробили цей діджитальний перехід від традиційних медіа, як носія новин. Тепер телебачення, радіо вже радше сприймається людьми як джерело розваги, тобто проводити час, дивитися якийсь розважальний контент, а от новини всі звикли читати швидкі в інтернеті, і Телеграм є дуже небезпечним в цьому плані джерелом, бо, наприклад, Фейсбук, Твіттер, попри всі особливості їхніх власників, вимушені боротися з дезінформацією.

Павел Дуров, зареєстрував свій Телеграм в Об’єднаних Арабських Еміратах. Можемо собі уявити, як парламент Об’єднаних Арабських Еміратів викликає на слухання Павла Дурова про протидію дезінформації. Це просто смішно. І, відповідно, цього не відбувається. Він навпаки каже, що дасть змогу будь-кому поширювати будь-що, в тому числі і пропагандистам, це він так бачить свободу слова.

На жаль, у нас Телеграм, на відміну від західних суспільств, це медіа номер один для отримання новин в людей. І це небезпечно, тому навички медіаграмотності особливо важливі у нас.

Які фейки останнього тижня були найбільш поширеними, найбільш гучними?

Наприклад, фейк, що українські військовослужбовці записали відеозвернення до Зеленського та Залужного зі скаргами про нібито безглузді штурми в Авдіївці. Дуже цікавий фейк. Ми, коли вперше його побачили, то згадали нещодавні повідомлення СБУ про те, що Росія не соромиться використовувати колишніх українських громадян, які на тимчасово окупованих територіях стали палкими прихильниками Росії і вміють говорити, наприклад, українською мовою. І Росія використовує їх для створення такого роду фейків.

Коли ми розбиралися з цим, то виявилося, що кожна бригада зараз має свої сторінки в соцмережах. Якщо там прямо ціла бригада, як це подається у фейку, виступила проти штурму Авдіївки, чи проти українського захисту Авдіївки, то можна просто зайти і перевірити. Вони нічого не говорили, більше того, це спростували. Військовослужбовці, які на цьому відео з’являються, з відкритим обличчям, тобто це мало би збільшити нашу довіру до цього відео, але вони не називають своїх прізвищ, не називають своїх конкретних підрозділів, де вони служать. Адже бригада – це величезне утворення.

Але так, Росія навчилася робити фейки з обличчями людей українською мовою, тому потрібно просто розуміти, що такий вид інформації теж може з’явитися, тому на всякий випадок, перш ніж повірити, треба на хвилинку засумніватися і подивитися, що про це пишуть медіа.

Вадим, а як же не вестися на фейки, довіряти джерелам відповідальним за це?

Насамперед відписатися від усього анонімного в Телеграмі. Я розумію, що там рекомендувати видалити Телеграм з телефону, це якось не дуже практична порада, тому що мало хто її послухається. Але принаймні відписатися від анонімних каналів, за якими не стоять відомі новинні бренди. Або державні установи. Тому що будь-що анонімне створене для того, аби маніпулювати свідомістю. Жодної причини читати це немає, тому що ті інсайди, якими вони оперують, створені з метою маніпулювання громадською думкою.

Плюс дивитися, яке джерело тобі принесло цю інформацію, чи дійсно ти йому довіряєш. Хто саме заявив щось, про що йдеться в новині. Перевірити, якщо це щось дивне і надто емоційне. Перевірити, що про це солідні медіа написали, наприклад, Суспільне Мовлення. Якщо там такого немає у солідних медіа, то напевне це фейк. Нічого суперважливого медіа не пропустять. У нас ще насправді багато роботи, нам потрібно вчитися цій медіаграмотності.