Вадим Міський: “За три місяці до війни був вибух фейків від росіян”
Як визначати пропаганду? У чому основні труднощі спростування фейків про війну в Україні? Та як убезпечити себе від потрапляння на гачок російських пропагандистів? Про це програмний директор «Детектора медіа», автор подкасту «Русскій фейк, іди на***!». Вадим Міський говорив у студії Сніданку з 1+1
Скільки фейків ви вже розвінчали?
Кількість фейків просто шалена, особливо вона зросла під час війни. Ми помітили , вибуховий ріст за місяці 2-3 перед війною, тобто вони посилили інформаційний супровід перед війною. Зараз 5-20 фейків щодня, свіжих.
Чи стали вони більш прямолінійними?
По-різному. З одного боку, українське суспільство навчилось медіаграмотності і фільтрує інформацію. Наприклад, коли влучили в ТЦ “Амстор”, то українці вже кажуть, що фейк заяви росіян, що вони ні при чому. Своє суспільство вони можуть переконати, а от українціям і західному суспільству вони не можуть довести свою брехню. Але для росіян це не є самоочевидним. І навіть спростування мовою фактів для них – не достатній аргумент, бо це вже питання віри.
А що може бути достатнім?
Справа вже у схибленні цього народу, який у запалі цієї війни хоче вірити в правильність їх дій, і не хоче вірити у злочини їх військових. Знаємо, що це можна змінити, бо в тій країні були періоди умовної відлиги, коли і суспільство прокидалось. Часи Єльцина, Горбачова. Я б не ставив хрест на тому, що неможливий відкат до демократії в цій країні. але лише після зміни керівництва.
А в Україні тим часом має бути стратегія, які історії про себе ми маємо розповідати. З лютого все стало все ще очевидніше. Правильна стратегія влади, коли водять на Бучу та Ірпінь іноземців і показують звірства. Чи треба боротись за уми росіян, які живуть в Росії? Навряд, багато ресурсів. Краще нам треба збільшити присутність на Заході заради підтримки.
Як звичайному українцю зрозуміти, що це фейк?
Якщо колись з літаків скидали листівки з агітацією, то зараз Росія з тими ж меседжами заходить в телеграм-канали умовного типу “Підслухано в Харкові”, “Типова Одеса”. І люди довіряють цим каналам. Не в кожного клацає в голові, що це інше ніж канал медіа, де є редакція і перевіряє інформацію. Плітки в порівнянні з перевіреною інформацією мають бути менш релевантними для людей. Але поки ситуація інша. Читати ці канали можна, але не сліпо довіряти.
Але в коментарях часто провокативні штуки, на які хочеться відповісти…
Все емоційне викликає бажання відповісти, зробити репост тощо. Спершу треба видихнути, переключитись. Потім перевірити. Тоді реагувати.
