Як працюють фейки і для чого рф витрачають мільйони доларів на пропаганду – Вадим Міський
Про боротьбу з російською дезінформацією програмний директор ГО «Детектор медіа» і автор подкасту «Русскій фейк, Іді на ***» Вадим Міський розповів в ефірі Сніданку з 1+1.
То що таке фейк?
Фейк – це найбільш така видима для нас, як споживачів інформації, але насправді найменш значима частина пропагандистської машини. Набагато цікавішими і небезпечними є наративи пропаганди. Наративи – це такі історії, оповіді або, скажімо так, це призми, через які Росія хоче, щоб ми бачили через їх кут зору.
Наприклад, уявімо собі, що ми з вами знаходимося там не в Україні, а на німецькому телебаченні. Ведучий приходить в гості пропагандиста, не як я, розвінчувач дезінформації, а пропагандист, який хоче приховано якимось чином повпливати на ваш розум. І ведучий у підводці говорить, що зараз будемо говорити про тему постачання зброї в Україні. Це дуже важливо, тому що країна, демократична, молода, бореться за свої права і це несправедлива війна. На що гість, прихований пропагандист, говорить, що дуже важлива тема постачання зброї України, безумовно важлива, але не все так однозначно. От те, що звучить після «не все так однозначно», це, як правило, є наратив. Не все так однозначно чому? Тому що «Україна ж насправді продає цю зброю на чорному ринку». Це така глобальна окреслена історія, тема про чорний ринок зброї, на якому начебто продає Україна те, що її постачає Захід. Це і є наратив. А от якщо його одягнути в якусь конкретику, в якісь реалії, «прив’язати» до місцевості, це вже фейк.
Один наратив може мати сотні фейків, тобто ми можемо бачити сотні окремих маленьких епізодиків, сюжетиків про те, яка зброя насправді постачалась, наприклад, що поліція Нідерландів заявила, що ручна граната якогось злочинця, можливо, походила з України.
А чому люди ведуться на це?
Є люди, в яких не розвинені навички медіаграмотності. Їх в школах не вчили, як споживати інформацію. Скажімо, переважна більшість старшого населення, яке закінчувало радянські школи, не було навчене, як працювати з джерелами, перевіряти, що ЗМІ можуть брехати. Взагалі ніхто не говорив, навпаки – вчили, що по телебаченню тільки правду показують.
Тому для людей несподівано, що не все, що говорять по телебаченню, може бути правдою, чи не все, що вона читає в інтернеті і в телеграм-каналах, може бути правдою.
Один із цікавих нюансів, з яким ми зараз стикаємося дуже часто, полягає в тому, що коли пропагандистам лінь вигадувати якісь достовірні обґрунтування для своїх пропагандистських текстів, вони люблять послатися на «інсайди». «Наші істочніки в Офісі Президєнта заявляють» і тому подібне. «А хто це?» – «Я не можу видати». Так будь-що можна написати. «Істочніки» завжди комусь десь повідомлять. Будь-яку брехню можна запакувати в це і зробити її втаємниченою. Це один із прийомів, яким працює російська пропаганда. Або взяти якусь інформацію і перекрутити її абсолютно.
Тема ядерної ескалації – це один із ключових наративів, які Росія качає від самого початку війни і навіть ще до війни повномасштабної. Ви пам’ятаєте, що вони починали говорити, що Україна готує начебто ядерну зброю, що ми тут хочемо якісь російські ракети, які прилетіли, перезібрати і начинити їх відходами і зробити вигляд, що це Росія нас атакувала і так далі. Зараз вчепилися за ці снаряди зі збідненим ураном, які є стандартними снарядами для Челенджерів. З снарядів вилучають високорадіоактивний матеріал, а збіднений уран збільшує бронебійні властивості. Уран підвищує вибухові властивості снаряду. Але російські пропагандисти хочуть показати, що саме ці снаряди чомусь мають заразити тут українців.
Повний текст розмови слухайте у відео:
