Як Україні розповідати європейцям про війну через медіа: погляд Галини Петренко
Для того, щоб західні країни краще розуміли, що відбувається в Україні, недостатньо заглушити російську пропаганду. Треба траснлювати українську позицію і бачення ситуації. Як це робити і чи справляється з іцією місією канал FreeDom, для видання “Новини Донбасу” коментувала Галина Петренко, директорка громадської організації «Детектор медіа».
Галина Петренко зазначає, що ця проблема існувала ще задовго до російського вторгнення.
«В українських медіа загалом були не розвинені міжнародні редакції. Це стара історія — ще до 2014 року, коли говорили про слабкі сторони українських медіа, найчастіше наголошували на тому, що вони не мають свого погляду на світ, тому що вони брали багато новин від міжнародних інформагентств. Тобто, ретранслювали їхній погляд на світ. Відповідно, у світу не було українського бачення нашої країни. Ще одна проблема полягала в тому, що дуже багато кореспондентів зарубіжних медіа, які покривали наш регіон, базувалися в Москві. Дуже сумно, але зараз багато іноземних ЗМІ призначають висвітлювати події в Україні кореспондентів із великим досвідом роботи в Росії. Я думаю, що у цих журналістів так чи інакше викривлена лінза», — вважає Петренко.
Після закриття російських пропагандистських телеканалів російськомовній аудиторії на Заході потрібно запропонувати здорову альтернативу, вважає Галина Петренко:
«Російськомовний телеканал, який мовить за кордон російською і має на меті переконати аудиторію ворога, — цілком допустимий. Але він не повинен мовити в самій країні, інакше це буде вже пропаганда для українського глядача», – каже експертка.
Зворотний бік іномовлення полягає в тому, як Україна розмовляє з російськомовними глядачами за кордоном. Петренко підкреслює, що найчастіше ці глядачі вже мають стійке бачення ситуації. Наприклад, про те, що відбувалося на Донбасі 8 років і хто винен в ескалації, — картину світу складено частково тому, що постаралася російська пропаганда, частково — тому що ці люди мають російське коріння.
«Ідея мовити на аудиторію ворога під час війни хороша. Але питання полягає в деталях. Що саме ми мовимо на такому телеканалі? У мене була розмова з людиною, яка працювала там рядовим журналістом. На його думку, стовідсоткове потрапляння в ідею не відбувається через те, що росіяни за кордоном не готові слухати ворожі голоси проти себе. Вони готові слухати критику на адресу російського уряду, але не на свою адресу. У такому разі телеканалу потрібно проникнути в російський порядок денний, мовити з позиції своїх для своїх», — вважає медіаекспертка.
