Ярослав Зубченко: “Якщо не приберемо їх із медіа зараз, потім вони перетворяться на інформаційну загрозу”
У подкасті “Мислення – базова функція” на Громадському Радіо – про журналістів, які поширювали російську пропаганду, та чому важливо звертати увагу на їх «перевзування». Спікер – Ярослав Зубченко, колумніст та оглядач «Детектора медіа».
«Наташа Влащенко — одна з доволі популярних «зашкварних» людей у медійній площині. Вона починала як театральна журналістка. З часом почала зсуватися в сторону політики. Колись вона була головною редакторкою та власницею видання «Публичные люди», де продавали обкладинки всім підряд, не турбуючись про їхню репутацію. Влаштувалася на канал ZIK, коли ним керував Дмитро Димінський. Потім цей канал купив Медведчук. Половина каналу тоді звільнилася, а Влащенко залишилася і стала головною продюсеркою для кума Путіна. Всі вже знали, на що перетворюються його медіа та чим вони займаються. Тим не менше Влащенко лишилася. Саме за її часів телеканал ZIK перетворився на той канал, який потім закрила РНБО», – каже Ярослав Зубченко.
Саме за часів роботи Влащенко продюсеркою на ZIK виходив марафон «Тхне Соросом». Там благодійника Джорджа Сороса подавали в низькопробній обгортці російської пропаганди. Рівень дискусії у марафоні був такий, що один із «експертів», композитор Володимир Бистряков сказав, що якби Ілля Рєпін малював диявола, йому позував би Сорос.
Саме за керівництва Наташі Влащенко на каналі виходила, і, наприклад, програма Іллі Киви, розповідає Ярослав Зубченко.
«ZIK тоді був абсолютним трешом. Згодом Наташу Влащенко перекупив Ахметов і забрав до себе в «24 канал». Треш продовжився і там: гості, які називали окуповані території «непокорьонний Донбас», порівнювали вплив Заходу на Україну та вплив Росії на Україну. З часом все це зникло і Влащенко перетворилася на звичайну обслугу Ахметова.
Почалася повномасштабна війна з Росією. Влащенко потрапила до єдиного марафону. Була пара її інтерв’ю. А зараз вона звідти зникла».
Найжахливіше в цьому перевзуванні, що Наташа Влащенко, працюючи на національному марафоні, навіть не спробувала вибачитися.
«Ніхто не вибачався за пропаганду, яку несли зі своїх каналів. Нічого. Ні слова. Вони навіть не визнають, що вони пропагандисти».
Наступний голос, що замість російської пропаганди почав розповідати про нездоланну Україну — Василь Голованов.
«У Василя Голованова дуже схожа біографія. Він працював на каналі News One, коли ним керував ще Євгеній Мураєв. Це типу «запасний кум Путіна». Після цього канал теж захопив Медведчук. За його часів канал перетворився на «мийку», яку згодом також закрила РНБО. Голованов був не лише генеральним продюсером, а й праймовим ведучим ток-шоу та кількох програм. У нього, наприклад, були випуски про те, що наш прем’єр-міністр — нацист. І багато всього іншого. Є історія про його фразу «Якщо тебе ґвалтують, і ти не можеш втекти, треба налагоджувати діалог». Це було сказано в контексті України та Росії».
Чому важливо звертати увагу на «перевзування» пропагандистів?
«Є дві причини: практична та філософська: Практична — дуже проста. Після нашої перемоги в Україні знову «піднімуть голови» проросійські партії. У це не можна сьогодні повірити. Але це буде. Таке просто так не зникає. Коли вони з’являться і заведуть свої медіа, ці люди першими побіжать на них працювати. У них немає принципів. Вони вже мають впізнаваність та впливають. Їм будуть довіряти. І це грандіозна проблема. Якщо ми не приберемо їх з медіа зараз, далі вони перетворяться на інформаційну загрозу.
Філософська. Чому демократії ефективніші, ніж інші форми державного устрою? Тому що в усіх формах правління є соціальний ліфт наверх. Люди, які не мали владу, отримують владу. В демократії є соціальний ліфт вниз. Якщо ти поганий, ти втрачаєш впливовість. Так це має працювати в здоровому суспільстві. Коли лікар не лікує, а вбиває, ми його звільняємо. Коли журналіст не розповідає правду, а працює на кума Путіна та Росію, ми його звільняємо. Так має бути».
Не всі рупори російської пропаганди отримали можливість мовити на телебаченні й далі. Уже згаданий Макс Назаров був обличчям телеканалу «Наш», а отже головним виконавцем у руках проросійського політика Євгенія Мураєва.
Саме Назаров катався до диктатора Білорусі Олександра Лукашенка, де розповідав про бандерівців та прирівнював білоруську опозицію до керівників самопроголошених республік.
Він продовжує свою пропагандистську роботу, але вже на ютубі, розповідає Ярослав Зубченко.
«Я думаю, що з усіх пропагандистів, які «перевзулися», у Назарова найбільше шансів сісти в тюрму. Інші були трохи розумніші: говорили обережніше та не так прямо. Назаров цього не робив. Він казав, що українцям після деокупації «загрожують чистки зі сторони Києва», що «в Україні громадянська війна», що «Україна повинна виконувати Мінські угоди, навіть якщо Росія цього не робить». Дуже багато подібних заяв. Після закриття каналу «Наш» він переїхав на ютуб і продовжує свій проєкт з „зашкварними“ героями».
Як протидіяти рупорам російської пропаганди в Україні, які відмовляються визнати свої помилки та піти з медіасередовища?
Ось що пропонує колумніст та оглядач «Детектора медіа» Ярослав Зубченко.
«Мрійлива думка, що українці не будуть їх дивитися, не спрацює. Будуть. Я думаю, що всі вони заслуговують на кримінальні справи та державну зраду. Єдиний варіант, який я бачу зараз — інші медійники. Якщо всі вони скажуть, що не будуть працювати з цими людьми, треба буде обирати або троє «зашкварних» людей, або шість телеканалів». Це єдиний варіант, який ми можемо втілити прямо зараз без особливих зусиль. Думаю, це спрацює».
Повну розмову можна прослухати у доданому аудіофайлі:
Радіопрограма підготовлена у рамках спільного проекту Українського кризового медіацентру та Естонського центру міжнародного розвитку “Протидія дезінформації на півдні та сході України” за підтримки Європейського Союзу.
