Єгор Брайлян: “Нам слід готуватися до того, що допомоги буде менше”

Україні слід готуватися до різних сценаріїв розвитку подій. Росія вже виробляє утричі більше снарядів, аніж нам можуть надати США та об’єднана Європа. Водночас вона всіляко впливатиме на Америку та інші держави НАТО, щоб Україні взагалі не надавали військової допомоги. Чи доб’ється країна-агресорка свого, якщо до влади у Сполучених Штатах прийде Дональд Трамп; що означає вислів Папи Римського про Україну і «білий прапор»; як вплине на підтримку України оскароносний фільм «20 днів у Маріуполі»? Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповів Єгор Брайлян, міжнародний оглядач, аналітик ГО “Детектор медіа”.

Відеоверсія розмови – тут.

– Колишнього Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного призначили послом до Великої Британії. Як міжнародна спільнота сприйняла це призначення?

– Британці були приємно вражені. Британія і надалі підтримує нас. Це підтверджує і приїзд в Україну міністра оборони Великої Британії Гранта Шаппса та Командувача Збройними силами Великої Британії Тоні Радакіна. Думаю, британська сторона знала про призначення Залужного. Для нас це – важливе дипломатичне посилення. Валерій Залужний пройшов ВЛК і покинув військову службу. Тепер він буде цивільним дипломатом. Звісно, маємо сумний досвід колишнього міністра оборони Андрія Тарана, який є послом у Словенії. Там дуже багато проблем, пов’язаних із російською пропагандою. У Британії також є такі проблеми, але, думаю, що це – загальні виклики перед постімперськими націями: США, Великою Британією, Францією, Нідерландами. Їх усіх Росія звинувачує у колонізації Африки.

Для нас важливо працювати з різними групами серед британців та вивчати британське суспільство. І саме Валерій Залужний – приклад людини, котра може багато розповісти британським військовим про досвід боротьби з російськими окупантами. Британці воювали в Іраку, Афганістані, але це більше схоже на придушення повстань, а не на повномасштабну війну, таку, як в Україні.

Зараз у британському суспільстві почалися дискусії, чи готові вони до потенційної війни з Росією. Адже сучасна війна це не лише тоді, коли стріляють гармати і танки, це ще й інформаційний простір, кіберпростір, космос. Тож зараз потрібно бути готовими до того, щоб з різних сторін давати відсіч агресору.

– Було ще кілька цікавих міжнародних візитів. Зокрема Борис Джонсон поїхав до Венесуели і зустрівся з діючим президентом Ніколасом Мадурою. Водночас діючий Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан поїхав до Америки та зустрівся з екс-президентом США Дональдом Трампом. Про що вони могли домовлятися?     

– Думаю, що це насамперед передвиборча історія. Цього року відбудуться вибори у США. Трамп міг все що завгодно розповідати Орбану. Але сумніваюся, що це можна сприймати серйозно.

Більш цікавою була поїздка Бориса Джонсона до Венесуели. Для нас це приклад «човникової дипломатії», яка може спрацювати. Тобто ми через наших друзів  можемо впливати на інші країни. У цьому випадку через Бориса Джонсона на Венесуелу. До того ж, Венесуела прагне захопити Гаяну, колишню британську колонію. Зараз там відбувається багато всього цікавого. Однак Велика Британія не готова відправляти туди війська.

Отже, що означають ці візити? Джонсон літав до Венесуели, аби дізнатися про позицію Венесуели у російсько-українській війні, хоча відомо, що Мадуро підтримує Росію.

А у Трампа з Орбаном – передвиборча історія. Вони хочуть показати своїй нібито консервативній аудиторії, що вони – впливові лідери і якщо Трампа буде обрано президентом, то автоматично настане мир. Насправді ми знаємо, що цього не станеться. Не думаю, що після виборів Трамп виконуватиме все те, про що розповідає зараз.

– В одному з інтерв’ю Борис Джонсон сказав, що українці не повинні боятися перемоги Трампа у президентських виборах. Він переконається в абсурдності домовленостей з Путіним і почне допомагати Україні. Водночас мережею ширяться і цитати Орбана про те, що Трамп завершить війну в Україні, якщо припинить надавати військову допомогу. Чого очікувати Україні?

– Потрібно очікувати різних сценаріїв і нарощувати свій військово-промисловий комплекс. Ми мали робити це з 2014 року. Але Укроборонпром був державним монополістом. Приватизація цієї державної установи відбувається лише зараз.

Нам слід готуватися до того, що допомоги буде менше. Росія буде намагатися впливати на США і на інші держави НАТО, щоб Україні взагалі не надавали військової допомоги. Ми маємо краще знати внутрішню ситуацію в державах, особливо у США. Американців більше турбують ціни у сепермаркетах, аніж зовнішня політика.

Цей рік буде дуже складним. Багато всього залежатиме від виборів у США.

– Також зараз активно обговорюють фразу Папи Римського Франциска про те, що Україна повинна скористатися «білим прапором» і, умовно, капітулювати. Що мав на увазі Папа, коли робив цю заяву і чому здатися повинна саме Україна, а не Росія?

– Будьмо чесними, фразу про білий прапор використав журналіст, котрий записував інтерв’ю. Тут є два ключові моменти. З одного боку, ми трохи переоцінюємо вплив Папи Римського, вважаючи, що він також може завершити війну за лічені години. З іншого боку, ми не враховуємо його особистий бекграунд, ким він був в Аргентині під час хунти. Аби краще зрозуміти, що не так з Папою, ми маємо краще знати його біографію. Для нас Папа Римський це – Іван Павло ІІ, Кароль Войтила, котрий допоміг перемогти комунізм. Для нас Папа не може бути рупором російської пропаганди. Незалежно від того, хто такі заяви виголошує – Папа Римський, Орбан, Трамп, ми на них реагуємо і їх ретранслюємо. Але я думаю, що тут дуже важливо мати свою позицію.

– Український документальний фільм «20 днів у Маріуполі» режисера Мстислава Чернова отримав нагороду «Оскар». Що це дасть Україні? І чи можна в такий спосіб вплинути на людей, котрі вважають, що саме Україна повинна піднімати білий прапор?

– Фільм «20 днів у Маріуполі» – ключове джерело для вивчення російської геноцидної війни проти України. Цю стрічку має подивитися кожна людина. Дуже важливо, що цей фільм отримав міжнародне визнання, нагороди фестивалю незалежного американського кіно «Санденс», британська академія «Бафта», тепер – «Оскар». І це ще одне підтвердження того, чим є Росія. А Росія є імперією, яка не може існувати без України.

Нещодавно був на лекції британської дослідниці російської політики пам’яті. Вона наголосила на тому, що російський імперський проєкт неможливий без України. Ні Російська імперія, ні Радянський Союз, ні путінська Росія не бачать і не усвідомлюють себе без України. Росія воює не за території, а за уявлення, що це все є Росією. І це потрібно доносити американським партнерам, американській аудиторії.

Про цю стрічку багато писали в американських медіа. Зрозуміло, що ніхто не хотів, щоб ця стрічка далася такою величезною кількістю жертв – десятками тисяч цивільних і військових, вбитих і закатованих росіянами в Маріуполі.

Бачимо, що такі події не завжди визнаються світом легко. Так само важко Голодомор в Україні визнається геноцидом. Велика Британія визнала це у травні 2023 року. Маємо про це завжди пам’ятати і бути більш активними, аби пояснювати це світові.