Юрко Космина: “Емоційно фейспалм відчуваю практично щодня”

Про політичну сатиру та її вплив на політиків, почуття гумору Володимира Зеленського і його здатність до самокритики, медіаграмотність і “Ньюспалм” ведучий вищезгаданого відеоблогу Юрко Космина спілкувався в ефірі програми “ЧЕСНО з Ташею Трофимовою” на 4 каналі.

Таша Трофимова: Юрко Космина – поет, блогер, журналіст, сценарист, сатирик. Останнє – головне, правда ж?

Юрко Космина: Бути сатириком для мене найголовніше, бо сатира охоплює все те, чим я займаюсь і є тим наріжним каменем, основою, чим можна займатись. Зокрема я веду “Ньюспалм” – новинно-сатиричну програму про ті всі зашквари, весь той жах, який твориться в медіапросторі.

Таша Трофимова: Серед політиків також?

Юрко Космина: Так, бо це головні гравці медіапростору. Особливо, коли з’явились соцмережі і меншу роль почали відігравати традиційні медіа, тоді й зашквари політиків стали особливо помітними.

Таша Трофимова: Політична сатира не дуже затребувана на телеканалах, чи не так? Я не кажу про “95 квартал”.

Юрко Космина: Так, не дуже затребувана і це не дивно, бо телебачення орієнтоване на широку аудиторію, яка знає про політиків кілька кліше, про які їм розповів той самий “95 квартал”, і він же ці кліше регулярно й обігрує. Для аудиторії “Ньюспалму” треба слідкувати за політичною ситуацією, тенденціями, висловлюваннями політиків. 

Таша Трофимова: Як ви встановлюєте для себе межі, над чим варто жартувати, а над чим – ні? Яка у вас самоцензура?

Юрко Космина: Якщо людина стала жертвою злочину – очевидно, що з цієї жертви не можна сміятись ( як в ситуації з Валерією Гонтарєвою, якій спалили будинок). Я завжди оцінюю дії і вчинки політиків, їхні особисті справи мене не стосуються. Політичний сатирик має аналізувати політика як політика, у момент виконання його обов’язків як політичного діяча, депутата, чиновника.

Таша Трофимова: На вас є багато ображених?

Юрко Космина: Вочевидь є, але мені не висловлювали своє незадоволення. Ну, були моменти, коли знайомі депутати скаржились в приватних повідомленнях, що в статті не так зобразив. Але суто на політичну сатиру скарг і нарікань не було.

Таша Трофимова: Ви сказали якось, що вас однаково не люблять всі : “порохоботи”, “зелеботи”, “юлеботи” і ще “ватка” додається.

Юрко Космина: “Ватка” особливо, бо я до перших ще можу бути поблажливим, але не до ворогів моєї держави. Водночас якщо я підтримую політика, то це не означає, що я не буду жартувати над ним. Я сміюсь не над політиком, а над його політичними вчинками, бо це його головна функція.

Таша Трофимова: Який табір найагресивніший?

Юрко Космина: Найменш уважний – “порохоботи”. Достатньо побачити їм прізвище Порошенко в заголовку – і одразу в коментарях буде “До чого тут Порошенко?”,  “А ваш Зеленський!”, “Дизлайк”, “Відписався”. Частково, може, це боти, але є і реальні люди. “Зелеботики” милі, можуть просто прийти і проклясти, мовляв, “зе” – такий милий, ми його любимо, а ви його критикуєте”. “Юлеботи” дуже “упороті”. Але найгірша “вата” з її агресією.

Таша Трофимова: Скільки років ви займаєтесь політичною сатирою і коли для цієї справи був найцікавіший період?

Юрко Космина: Мабуть, близько двадцяти років, але найцікавіше зараз. Політики зараз генерують стільки шизофренічних подій, про які хочеться писати. Зрештою, і світ раніше жив повільніше. Зростає кількість контенту, де політики кажуть щось шокуюче. При Януковичі було теж багато контенту, але менше відео, а тут щодня якась дурня генерується кілька разів на день. 

Таша Трофимова: Але це важче. Я от навіть не уявляю, як сценаристам виписати жарти про Киву або Тищенка. Хоча вам вдається.

Юрко Космина: Насправді чим більше говорять, тим цікавіше жартувати, бо є з чого вибрати. Однак справді стає суттєво менше мемів, які б знали всі. Так стається через велику кількість інформації щодня.

Таша Трофимова: Ви обігруєте в програмі “фейспалм”. Як часто ви так робите це жест насправді, коли відкриваєте новинну стрічку?

Юрко Космина: Та ні, не часто, я і на зйомках намагаюсь надто часто цього не робити. Не дуже люблю цей жест. Зрештою, коли скролиш стрічку, то права рука на мишці, лівою – незручно. Тож власне жест не роблю, а емоційно фейспалм відчуваю практично щодня.

Таша Трофимова: Слоган програми “Ньюспалм” – “Надривно про ганебне”. Інакше не можна, тільки в такій емоційній категорії?

Юрко Космина: Зараз я частіше кажу “Тримайте руку біля лоба”. А це був перший слоган, я вів цю програму тоді у більш пафосному стилі, тож все було справді більш надривно.

Таша Трофимова: Хто для “Ньюспалму” герой з найбільшим попитом серед глядачів?

Юрко Космина: Якщо дивитись на кількість репостів чи лайків – то Зеленський, бо коли виходить щось таке про нього, то порохоботи вирішують “попушити” і поширити. Але Кива позмагався би. Він настільки фактурний персонаж, що би не творив, а знайдеться щось новеньке. Це дуже талановита людина, ця експресія, харизма, він чудовий актор і дає собі раду, вживається в цей образ і кайфує від нього. Він – професійний політик до мозку кісток. Так, люди голосували за нього, люди вмикають канали Медведчука і слухають, як він відіграє свою написану роль.

Ви ж бачили, що там, на каналах Медведчука, прописана для кожного роль? Наприклад, Червоненко – такий собі маскулінний відставний радянський офіцер, міліціонер, Кива має схожий образ, але більше грає офіцера і простого пацана, спортсмена. Цікавий образ був у Пальчевського. Він намагався грати радянського Джеймса Бонда. Рабінович – “дядю Ваню з сусіднього під’їзду”, інтелігента, якого навчили матюкатись. 

Таша Трофимова: Чим різниться ваш гумор від гумору “95 кварталу”?

Юрко Космина: Я 20 років в політичній журналістиці. І мені цікаво жартувати про реалії, бо в них багато цікавих деталей. А вони жартують про типові образи, ситуації, де нічого не змінюється сотні років. Завжди будуть однакові, умовне кліше, на які нашаровуються сотні варіацій жанру. Я ж намагаюсь бути уважним до деталей, “складати з них мозаїку”. До прикладу, згадайте лиш, скільки “95 квартал” зняв скетчів про мову, експлуатуючи образ недалекого хохла, або вуйків, які говорили українською мовою і протиставлялись культурній російськомовній столиці. Українською мовою в них ще могли говорити політики, які мали викликати ненависть. Зараз україномовних скетчів в них більше, однак вони все ж працюють в жанрі простого невибагливого гумору, а я в жанрі політичної сатири. 

Таша Трофимова: Але ми побачили в 2019 році, як гумористично-політичні проекти можуть впливати на виборців…

Юрко Космина: Так, побачили, як спрацював рейтинговий проєкт, де вкладали людям в голову свою картину світу, в якому всі хитрі і є прості пацани, які прийшли б до влади і зробили б як треба. Цю картину малювали 15 років і разом з усіма серіалами, включно з “Слугою народу”. Це вже був прямий захід на вибори. Це багаторічна пропаганда, де людей відводили від реальної картини світу і вклали правильну картину в голову. І це виявилось сильнішим, ніж аналітичні шоу та публікації.

Таша Трофимова: А ще це спрацювало як десакралізація лідера, коли вже можна над ним сміятись. Але зараз, на теперішньому президентові, цей механізм не працює.

Юрко Космина: Так, варто визнати, що загалом поява “95 кварталу” теж дуже сприяла десакралізації. Після реалій СРСР, де лідер був поза критикою, це важливо. Можливо, “95 кварталу” вдалось так розгорнути свій політичний гумор тому, що тоді президентом був Ющенко, хтозна, як було би при Януковичі. Зараз це не працює, бо Зеленський “має імунітет”. Його ситуація оригінальна, він і так десакралізований, як політика його і так не сприймали, він “свій”, “член сім’ї”, тому гумором його не пройняти.

Таша Трофимова: Кажуть, теперішній президент не любить, коли жартують над ним. Тобто людина, яка сміялась над іншими, не сприймає гумору щодо себе.

Юрко Космина: Так, це помітно. Людина, яка звикла до захвату аудиторії, забула, що може робити помилки. Та і над ним ніколи не жартували. І загалом його відчуття, мабуть, “А мене то за що? Я ж з вами, ми разом боремось”. Мабуть, коли чує, що над ним жартують відчуває себе так, наче його зрадили. Месіанство дуже замилює очі.

Таша Трофимова: Політична сатира має розвивати критичне мислення у людей?

Юрко Космина: Так, бо вона працює в тому числі і як десакралізація. Однак вважаю, що кількість тих, хто здатен крично мислити, залишається відносно стабільною цифрою. 

Таша Трофимова: Чи багато політичних сатириків ви знаєте, кого поважаєте, рекомендуєте?

Юрко Космина: Відзначив би Олександра Ірванця, Василя Рибнікова, звісно, дивлюсь “Телебачення Торонто”, але це вже не зовсім політична сатира.