Аналітики «Детектора медіа» проаналізували дані моніторингу російської пропаганди в 14 країнах Європи
Команди дослідників із 14 країн протягом червня ― жовтня 2022 року моніторили інформаційний простір, щоб виявити спільні та відмінні наративи російської пропаганди. Аналітики й аналітикині «Детектора медіа» проаналізували дані п’ятимісячного спільного моніторингу й підготували дослідження щодо російських дезінформаційних меседжів та наративів у країнах Східної Європи.
Загалом за 5 місяців моніторингу аналітики зафіксували 6727 дезінформаційних повідомлень. Найбільше дезінформації було в соціальних мережах (56,2 % від загальної кількості повідомлень), найменше — в контенті радіопрограм, новинах, а також у медіаконтенті, що відображає власну думку (коментарях експертів, колонках тощо).
Результати дослідження «Детектора медіа» та партнерів доводять, що Росія використовує сталий набір дезінформаційних наративів та меседжів, які стосуються України, й тиражує їх в інфопросторах інших країн. Більшість із цих наративів і меседжів націлені на дискредитацію України як самостійної держави та українського керівництва, яке, як стверджує російська пропаганда, нібито перебуває під впливом третіх сторін.
За допомогою дезінформації російська пропаганда змінює реальність: показує, начебто Україна як держава не відбулася; використовує псевдоісторичні факти, щоби переконати світ, що історично Україна була Росією; звинувачує українців у нацизмі, щоб виправдати своє вторгнення тощо. «В різний час в інфополі різних країн з’являлися повторювані меседжі російської пропаганди, які підлаштовувалися під інформаційні приводи, — розповідає аналітикиня Вікторія Наместнік. — Наприклад, низка меседжів з’явилася після вибухів на газопроводах “Північний потік ― 1” та “Північний потік ― 2”. Зокрема, пропаганда звинувачувала в них країни так званого Заходу. Або ж сталі меседжі й наративи, наприклад, що Україна програє війну, теж з’являлися в інфопросторах як реакція на найменшу поразку чи успіх української армії на полі бою».
В ході дослідження аналітики виявили основні наративи, які повторювалися в різних країнах:
- «Україна програє війну»;
- «Між Заходом і Україною є напруга»;
- «Українці — нацисти»;
- «Санкції більше шкодять Заходу, ніж Росії»;
- «Захід використовує Україну для війни проти Росії»;
- «Росія не воює на повну силу».
Під час моніторингів інфопростору у країнах Східної Європи аналітики класифікували дезінформаційні наративи й меседжі за кількома основними групами: події російсько-української війни; економічні наслідки санкцій; дезінформація щодо українських біженців; «дискримінація» російськомовних та російської культури; воєнна допомога Україні; воєнні загрози Східній Європі. Загалом за підсумками п’яти місяців моніторингів виокремили більше 300 таких меседжів та наративів. Всі вони потрібні Росії, щоб переконати світ у правильності своїх рішень. Зокрема, вони покликані виправдати війну, переконуючи, що без цього іншим країнам було б лише гірше; спонукати уряди країн, які підтримують Україну, зупинити поставку зброї, бо її розкрадають на місцях; переконати західні суспільства, що без підтримки Росії й, зокрема, її енергетичних ресурсів, вони не впораються тощо.
«Така дезінформація небезпечна, адже поляризує європейські суспільства й популяризує розкольницькі плани. Зокрема, дезінформаційні наративи шкодять в умовах, коли у країнах ЄС люди починають відчувати на собі соціально-економічні наслідки війни в Україні», — каже аналітикиня Ольга Білоусенко.
Дослідження підготоване на основі результатів щотижневих моніторингів інформаційного простору в країнах Східної Європи, які проводили громадські організації за спільною методологією:
- Болгарія — «Analyses and Alternatives»;
- Чехія — «Prague Security Studies Initiative»;
- Естонія, Латвія, Литва — «Debunk.eu»;
- російськомовний контент у країнах Балтії — «Civic Resilience Initiative»;
- Грузія — «GRASS»;
- Угорщина — «Atlatszo»;
- Північна Македонія — «MOST»;
- Польща — «Fakenews.pl»;
- Словаччина — «Slovak Security Policy Institute»;
- Румунія — «Global Focus»;
- Сербія — «European Western Balkans»;
- Білорусь — «Press Club Belarus»;
- Україна — «Детектор медіа».
Повний текст дослідження читайте тут.