Аналітики «Детектора медіа» проаналізували дані моніторингу російської пропаганди в 14 країнах Європи

Команди дослідників із 14 країн протягом червня ― жовтня 2022 року моніторили інформаційний простір, щоб виявити спільні та відмінні наративи російської пропаганди. Аналітики й аналітикині «Детектора медіа» проаналізували дані п’ятимісячного спільного моніторингу й підготували дослідження щодо російських дезінформаційних меседжів та наративів у країнах Східної Європи.

Загалом за 5 місяців моніторингу аналітики зафіксували 6727 дезінформаційних повідомлень. Найбільше дезінформації було в соціальних мережах (56,2 % від загальної кількості повідомлень), найменше — в контенті радіопрограм, новинах, а також у медіаконтенті, що відображає власну думку (коментарях експертів, колонках тощо).

Результати дослідження «Детектора медіа» та партнерів доводять, що Росія використовує сталий набір дезінформаційних наративів та меседжів, які стосуються України, й тиражує їх в інфопросторах інших країн. Більшість із цих наративів і меседжів націлені на дискредитацію України як самостійної держави та українського керівництва, яке, як стверджує російська пропаганда, нібито перебуває під впливом третіх сторін.

За допомогою дезінформації російська пропаганда змінює реальність: показує, начебто Україна як держава не відбулася; використовує псевдоісторичні факти, щоби переконати світ, що історично Україна була Росією; звинувачує українців у нацизмі, щоб виправдати своє вторгнення тощо. «В різний час в інфополі різних країн з’являлися повторювані меседжі російської пропаганди, які підлаштовувалися під інформаційні приводи, — розповідає аналітикиня Вікторія Наместнік. — Наприклад, низка меседжів з’явилася після вибухів на газопроводах “Північний потік ― 1” та “Північний потік ― 2”. Зокрема, пропаганда звинувачувала в них країни так званого Заходу. Або ж сталі меседжі й наративи, наприклад, що Україна програє війну, теж з’являлися в інфопросторах як реакція на найменшу поразку чи успіх української армії на полі бою».

В ході дослідження аналітики виявили основні наративи, які повторювалися в різних країнах:

  • «Україна програє війну»;
  • «Між Заходом і Україною є напруга»;
  • «Українці — нацисти»;
  • «Санкції більше шкодять Заходу, ніж Росії»;
  • «Захід використовує Україну для війни проти Росії»;
  • «Росія не воює на повну силу».

Під час моніторингів інфопростору у країнах Східної Європи аналітики класифікували дезінформаційні наративи й меседжі за кількома основними групами: події російсько-української війни; економічні наслідки санкцій; дезінформація щодо українських біженців; «дискримінація» російськомовних та російської культури; воєнна допомога Україні; воєнні загрози Східній Європі. Загалом за підсумками п’яти місяців моніторингів виокремили більше 300 таких меседжів та наративів. Всі вони потрібні Росії, щоб переконати світ у правильності своїх рішень. Зокрема, вони покликані виправдати війну, переконуючи, що без цього іншим країнам було б лише гірше; спонукати уряди країн, які підтримують Україну, зупинити поставку зброї, бо її розкрадають на місцях; переконати західні суспільства, що без підтримки Росії й, зокрема, її енергетичних ресурсів, вони не впораються тощо.

«Така дезінформація небезпечна, адже поляризує європейські суспільства й популяризує розкольницькі плани. Зокрема, дезінформаційні наративи шкодять в умовах, коли у країнах ЄС люди починають відчувати на собі соціально-економічні наслідки війни в Україні», — каже аналітикиня Ольга Білоусенко.

Дослідження підготоване на основі результатів щотижневих моніторингів інформаційного простору в країнах Східної Європи, які проводили громадські організації за спільною методологією:

  • Болгарія — «Analyses and Alternatives»;
  • Чехія — «Prague Security Studies Initiative»;
  • Естонія, Латвія, Литва — «Debunk.eu»;
  • російськомовний контент у країнах Балтії — «Civic Resilience Initiative»;
  • Грузія — «GRASS»;
  • Угорщина — «Atlatszo»;
  • Північна Македонія — «MOST»;
  • Польща — «Fakenews.pl»;
  • Словаччина — «Slovak Security Policy Institute»;
  • Румунія — «Global Focus»;
  • Сербія — «European Western Balkans»;
  • Білорусь — «Press Club Belarus»;
  • Україна — «Детектор медіа».

Повний текст дослідження читайте тут.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *