«Українське радіо. Історія буремного століття»

Науково-популярна книжка Вадима Міського і Тамари Гусейнової про столітню історію Українського радіо — від виникнення радіотехнологій і першого ефіру 1924 року до російсько-української війни, Суспільного мовлення та цифрового майбутнього радіо.

  • Автори: Вадим Міський, Тамара Гусейнова
  • Ідейний натхненник видання: Дмитро Хоркін
  • Видавництво: «Лабораторія»
  • Рік: 2025
  • За підтримки: ГО «Детектор медіа»
  • Актуальне видання: друге, розширене та доповнене
  • Обсяг другого видання: 480 сторінок
  • Мова: українська
Обкладинка книжки «Українське радіо. Історія буремного століття»

Про книжку

«Українське радіо. Історія буремного століття» — науково-популярна книжка Вадима Міського і Тамари Гусейнової про сто років Українського радіо. Через історію національного мовника автори розповідають про виникнення радіотехнологій, розвиток українського радіомовлення, еволюцію приймачів від когерера до смартфона, радянську цензуру і репресії, українську музику та літературу в ефірі, боротьбу за незалежність, реформу Суспільного мовлення, роботу радіо під час російсько-української війни та його цифрове майбутнє.

Історія Українського радіо постає у зв’язку з головними подіями українського ХХ і початку ХХІ століття: політикою українізації, сталінськими репресіями, Другою світовою війною, Чорнобильською катастрофою, відновленням незалежності, українськими революціями, боротьбою зі зросійщенням українського ефіру, створенням Суспільного мовлення та російською війною проти України.

Друковане видання доповнюють QR-коди з аудіо- та відеоматеріалами, а графічний таймлайн на форзацах допомагає простежити ключові події й перейти до присвячених їм глав.

Відзнаки та читацьке визнання

Книжка «Українське радіо. Історія буремного століття» отримала професійні відзнаки та привернула увагу читачів:

Про що ви прочитаєте

  • про виникнення радіо та внесок українських винахідників;
  • про радіохвилі, передавачі й еволюцію радіоприймачів;
  • про перший ефір Українського радіо 16 листопада 1924 року;
  • про радіомовлення на Галичині, Буковині та Закарпатті;
  • про сталінські репресії проти українських радійників;
  • про радянську цензуру та контроль радіоефіру, а також про опір цензурі з боку радійників та митців;
  • про українське радіомовлення під час Другої світової війни;
  • про Радіо Промінь і його роль у становленні української естради;
  • про дикторську школу, письменників і радіодраму;
  • про оркестри, хори та Будинок звукозапису Українського радіо;
  • про проголошення незалежності у радіоефірі та роль радіо в українських революціях;
  • про історію появи Радіодиктанту національної єдності та його героїв;
  • про перехід від проводового радіо до FM і диджиталу;
  • про створення Суспільного мовлення;
  • про роботу радіо під час російсько-української війни, окупації, обстрілів і блекаутів;
  • про сучасність і майбутнє радіо.

Як створювалася книжка

Книжка постала з великого масиву усних свідчень і документальних джерел. Її основу становлять офіційні інтерв’ю та неформальні розмови, пошуки в архівах і бібліотеках, публіцистичні й наукові праці, мікрофонні папки, особові справи, накази, доповідні та інші документи. У ній поєдналися сотні перевірених фактів, спогади учасників подій, особисті свідчення, гіпотези та версії.

Під час роботи автори спиралися на дослідження Василя Попівського, Віталія Артеменка, Тетяни Стоян, Юрія Каганова, Івана Мащенка, Бориса Скуратівського, Юрія Табаченка та команди проєкту «Життя в ефірі». Видання збагатили матеріали Музею Українського радіо, Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Центру досліджень визвольного руху, Укрінформу, Київського музею театрального, музичного і кіномистецтва, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, пресслужб Офісу Президента України, Кабінету Міністрів України та Харківської обласної військової адміністрації, а також фотоматеріали Європейської мовної спілки.

Книжку створено за підтримки ГО «Детектор медіа». Окрім авторського колективу, над її підготовкою працювали історичний консультант Анатолій Табаченко, науковий редактор Володимир Головко та аналітик Сергій Скрипник. Автори також вдячні історику й державному діячеві Володимиру В’ятровичу за експертний перегляд рукопису та консультації у процесі підготовки видання.

Мультимедійні матеріали та графічний таймлайн

Слухайте і дивіться

У багатьох главах розміщено QR-коди, що ведуть до мультимедійних матеріалів. Вони дають змогу почути архівні записи, переглянути відео та глибше зануритися в події, історії й постаті, про які йдеться у книжці.

Орієнтуйтеся в історії

На форзацах книжки подано графічний таймлайн ключових подій в історії українського радіомовлення. Події на ньому мають відсилки до відповідних глав, тому таймлайн допомагає побачити загальну хронологію, краще орієнтуватися у великому й тематично розмаїтому виданні та швидко знаходити потрібні сюжети.

↑ На початок сторінки

Зміст другого видання

Друге, розширене та доповнене видання містить 69 глав, об’єднаних у десять тематичних частин, дві передмови та післямову «Радіо завтра».

Передмови
  • Передмова від Наталії Лигачової
  • Передмова від Дмитра Хоркіна
Частина I. Російсько-українська війна
  1. Українці перевідкрили для себе радіо під час блекаутів та в окупації. Це було Українське радіо
  2. «Львівська операція» Українського радіо
  3. Херсон. Одна з історій про те, як в окупованому місті Україна не зникла з ефіру
  4. Російська боротьба з телерадіовежами. «Тримайся, наша майже Ейфелева…»
  5. Метрополітен-опера для України
Частина II. Радіо як технологія: хвилі, що подолали простір і змінили світ
  1. Хвилі, дроти, інтернет: як передають радіосигнал і як його намагалися глушити в СРСР
  2. Радіоприймачі: від когерера до смартфона
  3. Пильчиков, Огієвський, Айзенштейн. Українські першопрохідці світової й вітчизняної радіореволюції
Частина III. Перші кроки Українського радіо
  1. 1924 рік, «Говорить Харків». Як сталось, що радіо в Україні заснували ентузіасти, а не радянська влада?
  2. Перші роки Українського радіо. Радіофікація
  3. Як ініціативу ентузіастів поглинала радянська влада
  4. Голос епохи: Василь Попівський
  5. Як з’являлося радіомовлення на Галичині, Буковині та Закарпатті
  6. Радянська влада тривалий час забороняла радіодраму: що це за жанр і як він розвивався в Україні
  7. Переїзд до Києва: радіобум перед грозою
  8. «Карпеківщина» та «Справа Українського радіокомітету»: сталінські репресії 1930-х
Частина IV. На радіохвилях Другої світової війни
  1. Український ефір під час вторгнення радянських військ на Західну Україну та звістка про відновлення державності
  2. Голос епохи: Зенон Тарнавський, диктор Українського радіо та диктор ОУН
  3. Евакуація з Києва, передачі для партизанів та мандрівна радіостанція «Дніпро»
  4. Історія позивних Українського радіо та їх виконавця, пілота американського літака-винищувача Андрія Бобиря
  5. Голос епохи: Андрій Євенко
  6. Повстання в ефірі. Радіо «Афродита»
Частина V. Після війни. Український радіопоступ у роки відбудови та радянського застою
  1. Хрещатик, 26. Тут б’ється інформаційне серце країни
  2. Радіо Промінь. Хвиля, що зростила українську естраду
  3. Будинок звукозапису Українського радіо: чим унікальні студії, в яких записували хіти Івасюк та Яремчук?
  4. Диктор — звучить гордо!
  5. Тичина, Рильський, Гончар, Андрухович, Забужко: хто з літературних геніїв і як співпрацював з Українським радіо
  6. Голос епохи: Микола Погрібний
  7. «На повен голос говорить “Колос”»
  8. «До мікрофона дозволяється». Радянська цензура на радіохвилях
  9. Голос епохи: Ігор Мурашко
  10. Чорнобиль. Як радіослухачі випередили журналістів зі звісткою про ядерну катастрофу в ефірі
Частина VI. Ефірна симфонія радіоансамблів: на вершині музичного мистецтва, в авангарді культурної дипломатії
  1. Навіщо радіомовникам оркестри та хори?
  2. Зберігаючи спадщину, відкриваючи нове: Симфонічний оркестр Українського радіо
  3. Хорова капела Українського радіо. Увага: запис!
  4. Від фольклору до ф’южну: Оркестр народної та популярної музики Українського радіо
  5. Майстерня талантів: Великий дитячий хор Українського радіо
  6. Ансамблі бандуристок і бандуристів: хранителі музичної самобутності
  7. Голос епохи: Борис Лятошинський. Куратор музичного радіомовлення і його боротьба за мистецьку свободу
Частина VII. «Геть від Москви!». Перебудова й незалежність на радіохвилях
  1. На шляху до незалежності. «Україно, ти вільна!»
  2. Гімн України: як Українське радіо випередило Верховну Раду
  3. «Шановні народні депутати! Шановні радіослухачі!»: чому Чорновіл боровся за радіотрансляції з Верховної Ради та хто цьому протидіяв
  4. Звільнення радіоефіру від кремлівської окупації та російські контрнаступи
  5. Останній бастіон української пісні: як радіопростір заполонила російська музика і як повертали українську
  6. Комуністи проти Українського радіо. Як намагались, але не змогли приборкати проукраїнський ефір у 1990-х роках
  7. Крізь три революції: на граніті, Помаранчеву та гідності
  8. Голос епохи: Світлана Горлова
  9. Радіоколумністи-будителі: Євген Сверстюк, Анатолій Погрібний, Володимир Яворівський
  10. Третя «кнопка»: оаза духовності, інтелігентності та шляхетності
  11. Голос епохи: Микола Козій
Частина VIII. Радіодиктант: історія передачі, яка стала всенародним святом
  1. Живий ланцюг мовної єдності завдовжки у чверть століття
  2. Від Шевченка до енелятка та гіпсових німф Андруховича: Радіодиктант у 2000–2021 роках
  3. Не пропустила жодного диктанту: в чому секрет багаторазової переможиці Христини Гоянюк?
  4. Радіодиктанти Великої війни: спільна терапія наболілих травм
Частина IX. Реформа в прямому ефірі. Українське радіо в родині Суспільного мовлення
  1. Вимога всіх Майданів. Чому реформу державних теле- і радіоканалів відкладали чверть століття?
  2. Системні зміни попри системний опір: як ідея Суспільного мовлення стала реальністю
  3. Локомотив реформи: як Українське радіо використало шанс на новий імпульс
  4. Редакційні стандарти Суспільного мовлення: що вирізняє цю компанію на медіаринку?
  5. Кінець епохи проводового мовлення: стрибок в FM і диджитал
Частина X. Українське радіо сьогодні
  1. УР-1. Завжди перший радіохронікер сучасної України
  2. УР-2. Радіо Промінь: взаємна музична любов, спортивна першість і драйв «Євробачення»
  3. УР-3. Нові горизонти Радіо Культура
  4. Радіоточка: музика, під яку ми стали українцями
  5. Мисливці за істиною. Редакційна кухня «новин» — найчастішої передачі на Українському радіо
  6. Оркестри та хори: амбасадори українського мистецтва й літописці спадщини
  7. Художній фонд Українського радіо: «Зберігати вічно»
  8. Виїзні студії, партнерства та світові обміни
  9. Артефакти Радіомузею: код пам’яті та майбутнього Українського радіо
  10. Сторіччя Українського радіо
Завершальні глави
  • Післямова. Радіо завтра
  • Подяки
  • Про авторів

↑ На початок сторінки

Автори книжки

Вадим Міський і Тамара Гусейнова, автори книжки «Українське радіо. Історія буремного століття», та Дмитро Хоркін, ідейний натхненник видання

Вадим Міський, співавтор книжки

Медіаменеджер та громадський діяч, один з активних учасників створення українського Суспільного мовлення, з дитинства відданий шанувальник Українського радіо. Його освіта та професійний шлях охоплюють різні сфери: від ступеня з прикладної математики до публічного управління та MBA, від видавничої справи до керівних посад у великих медіа, від популяризації критичного мислення до адвокації євроінтеграційних реформ. Саме цей широкий кругозір дає йому змогу не лише описувати динаміку змін у медіасфері, а й глибоко аналізувати її розвиток в історичній, технологічній та суспільній перспективах. З 2018 року Вадим співпрацює з ГО «Детектор медіа», провідним українським аналітичним центром у сфері свободи медіа, розвитку медіаграмотності та протидії дезінформації. Також він є членом наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України від початку реформи.

Тамара Гусейнова, співавторка книжки

Журналістка, продюсерка, ведуча та редакторка, чий голос знайомий слухачам Українського радіо та Радіо Промінь. Після магістратури з журналістики в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка її кар’єра охоплювала як творчі, так і керівні посади в медіа, зокрема роботу редакторкою на телеканалі «Перший», шефредакторкою токшоу «Говорить Україна» та креативною продюсеркою токшоу «Глядач як свідок» на телеканалі «Україна», а також міжнародний досвід у телерадіокомпанії SBS World News в Австралії. Сьогодні Тамара Гусейнова поєднує журналістський досвід, продюсерську роботу в медіапроєктах та стратегічні комунікації.

Дмитро Хоркін, ідейний натхненник видання

Радіожурналіст та медіаменеджер. Працює на Українському радіо з 2004 року. З 2017 року керує Українським радіо. У 2019 році американський аналітичний центр Atlantic Council відзначив, що «трансформація Українського радіо, проведена Дмитром Хоркіним, є доказом того, що суспільне мовлення в Україні не приречене на поразку».

↑ На початок сторінки

Видання та бібліографічні дані

Характеристика Перше видання Друге видання
Рік видання 2025 2025
Обсяг 464 сторінки 480 сторінок
Статус видання Перше видання Друге, розширене та доповнене видання
ISBN паперового видання 978-617-8619-01-5 978-617-8620-30-1
ISBN електронного видання 978-617-8619-02-2 978-617-8619-02-2

Актуальним є друге, розширене та доповнене видання обсягом 480 сторінок.

Як цитувати книжку

Міський В., Гусейнова Т. Українське радіо. Історія буремного століття / ідейний натхненник видання Хоркін Д. 2-ге вид., доповн. Київ : Лабораторія, 2025. 480 с.: іл. ISBN 978-617-8620-30-1.

Відгуки про книжку

Історія Українського радіо на тлі драматичних подій минулого століття. Про те, як воно мінялося разом з країною і змінювало Україну: від засобу масового інформування до рупора тоталітарної пропаганди та — водночас — завдяки відданим ідеям свободи людям — інструмента боротьби за незалежність і популяризації української культури. Все це — про століття Українського радіо.

Володимир В’ятрович
український історик, публіцист та державний діяч

Сторіччя Українського радіо викликає у мене почуття гордості. Не лише тільки за минуле, але й за теперішнє. Під час Великої війни радіо залишилося незамінним «промінчиком» правди, який проводить крізь хаос і дезінформацію. Ми, як суспільство, змогли не просто зберегти цей голос, а й надати йому нової сили. Суспільне мовлення та всі причетні зробили справді величезну справу.

Ця книга — результат ґрунтовного дослідження, яке не просто описує сухі факти про столітню інституцію, а відкриває історії людей, які її творили, часто йдучи на ризик. Я рада, що наша громадська організація «Детектор медіа» змогла підтримати не тільки розвиток Українського радіо, але й видання книги. Запрошую і вас доторкнутися до магії Українського радіо, яке вже сто років, попри будь-які обставини, і далі єднає українські серця крізь відстані й час.

Наталія Лигачова
шефредакторка та голова ГО «Детектор медіа»

Ця книжка — результат колосальної роботи із систематизації історії Українського радіо та очищення її від радянських наративів. Історія першого мовника віддзеркалює історію самої України і наповнює її яскравими прикладами з життя нашої технологічно розвиненої і висококультурної нації. Попри лещата «дружби народів», українці зуміли пронести крізь століття власний голос та ідентичність на радіохвилях. Досліджуємо свою спадщину. Радію, що ця ідея втілилася.

Дмитро Хоркін
член правління Суспільного мовлення, на Українському радіо з 2004 року, ідейний натхненник видання

Радіо от уже сто років щоденно присутнє в життях українців та українок. І щоденно засвідчує своє реноме інноваційного, але й надзвичайно доступного медіа. Україна за ці сто років не мала історичних подій, де не звучали би голоси людей радіо. Наш досвід і традиції мовлення, наш пошук найбільш інноваційних і надійних способів бути почутими в кожному куточку України скажуть про це більше, ніж тисячі слів. Ми разом із усією країною билися, плакали, сміялися, працювали та відбудовували… Українське радіо проживає свою не першу війну, на жаль. Впевнена, книжку про двісті років Українського радіо ви читатимете вже в давно повоєнній реальності.

Ірина Славінська
виконавча продюсерка Радіо Культура

Ця книжка — не лише про Українське радіо, а й про долі журналістів, які творили його і часто випереджали свій час. Автори здійснили масштабну дослідницьку роботу, зібравши забуті імена, події та історичні факти в цілісний столітній літопис. У центрі цього літопису — люди, які боролися за справедливість, ризикували потрапити в немилість і щодня наповнювали ефір важливими для мільйонів слухачів сенсами.

Вячеслав Козак
радіожурналіст, викладач кафедри журналістики та нових медіа Університету імені Бориса Грінченка

↑ На початок сторінки

Часті запитання

1. Що це за книжка?

«Українське радіо. Історія буремного століття» — документальне науково-популярне дослідження Вадима Міського і Тамари Гусейнової. Через столітню історію Українського радіо автори показують розвиток українських медіа, журналістики, комунікацій, культури та державності, а також взаємозв’язок політики, технологій і суспільних змін у ХХ та на початку ХХІ століття.

2. Чи є це книжкою лише про одну радіостанцію?

Українське радіо є центральною віссю оповіді, проте проблематика книжки значно ширша. Такий фокус виправданий історичною роллю мовника: протягом значної частини ХХ століття Українське радіо та створені в його структурі канали становили основу загальнонаціонального радіомовлення, формували його професійні традиції, жанри й середовище, у якому виросли покоління радійників. Сьогодні йдеться вже про багатопрофільну систему суспільного радіомовлення, до якої входять Українське Радіо, Радіо Промінь і Радіо Культура, а також інші аудіоплатформи Суспільного. Разом вони охоплюють інформаційне, суспільно-політичне, культурне, музичне, спортивне, освітнє й документальне мовлення — ширшу жанрову та тематичну палітру, ніж значна частина приватного FM-сегмента, зосередженого переважно на окремих музичних форматах або новинному продукті. Через історію цієї системи автори розглядають розвиток радіотехнологій, масового радіослухання, журналістських жанрів, державної інформаційної політики, радянської пропаганди, української культури, суспільного мовлення та цифрових медіа. Водночас основним предметом книжки залишається столітній шлях Українського радіо, а ширші процеси розкриваються через їхній зв’язок із цією історією. Тому книжку можна визначити як документальну історію українських медіа, розказану через історію Українського радіо.

3. Як книжка допомагає побачити Українське радіо у світовій історії медіа?

Історія Українського радіо в книжці розгортається у широкому міжнародному контексті. Автори простежують її паралелі й перегуки зі становленням радіомовлення у США, історією BBC та сформульованою Джоном Рейтом суспільною місією мовника, розвитком радіоансамблів у різних країнах, а також утвердженням у Європі та світі принципів суспільного мовлення, редакційної незалежності й громадського контролю. Завдяки цьому Українське радіо постає учасником глобальних медійних процесів, який водночас проходив власний шлях в умовах імперської та радянської політики. Тут проявляється і деколонізаційний вимір оповіді: українська історія радіо повертається до світового контексту як самостійний сюжет зі своїми діячами, досвідом і внеском.

4. Чи можна читати цю книжку як історію України ХХ–ХХІ століть?

Так. Історія медіа в книжці розгортається на тлі українізації, сталінських репресій, Другої світової війни, радянського застою, Чорнобильської катастрофи, відновлення незалежності, українських революцій, створення Суспільного мовлення та сучасної російсько-української війни. Це історія України, розказана через радіоефір, голоси журналістів, технології, музику та досвід слухачів.

5. Чим книжка корисна для вивчення історії українських медіа та журналістики?

Видання простежує становлення редакцій, професій диктора, журналіста, редактора і режисера, розвиток новин, репортажу, радіодрами, літературних, музичних і суспільно-політичних програм. Книжка показує, як у різні історичні періоди змінювалися професійні стандарти, редакційна автономія, відносини медіа з владою та суспільна роль журналістів.

6. Чи розглядає книжка історію радіотехнологій, радіозв’язку та радіомовлення?

Так. Окрема частина книжки присвячена радіо як технології та засобу масової комунікації. Автори пояснюють принципи передавання сигналу, розвиток ефірного і проводового мовлення, радіоінфраструктури, радянського глушіння та перехід до FM, інтернету й цифрових платформ. Технологічну історію розкрито через постаті українських учених, інженерів і винахідників. У книжці йдеться про Миколу Пильчикова, який досліджував електромагнітні хвилі, працював над виділенням хвиль окремої частоти, проводив ранні досліди з радіокеруванням і створив мобільну радіостанцію. Володимир Огієвський постає як один із організаторів перших систем радіозв’язку та радіомовлення в Україні: він очолював будівництво приймально-передавальних станцій, створив радіотехнічний факультет Київського політехнічного інституту і підтримував розвиток радіоаматорства. Семен Айзенштейн поєднував роботу науковця, винахідника й підприємця: запатентував апарат бездротового телеграфу, організував його виробництво та керував спорудженням потужних радіостанцій у Києві й Жмеринці. Окрема глава простежує розвиток радіоприймачів від когерера до смартфона, розповідає про приймачі, які виробляли на території України, та показує, як зміни техніки впливали на повсякденне життя, доступ до інформації й способи масової комунікації.

7. Що книжка розповідає про цензуру, пропаганду та свободу слова?

Автори показують, як радянська влада перетворювала радіо на інструмент централізованої пропаганди, контролювала тексти, прямий ефір, музичний репертуар і добір авторів. Окремо розглянуто сталінські репресії проти радійників, механізми цензури та способи, якими журналісти й митці намагалися зберігати професійну і творчу свободу всередині несвобідної системи.

8. Що книжка розповідає про українську національну ідентичність?

Книжка показує, як радіо формувало спільний мовний, інформаційний і культурний простір для слухачів у різних регіонах. Українська мова, література, музика, голоси письменників і дикторів ставали частиною повсякденного досвіду мільйонів людей. Радіо брало участь у збереженні культурної пам’яті, зміцненні відчуття спільності та формуванні модерної української національної ідентичності.

9. Чи досліджено у книжці роль радіо у відновленні української державності?

Так. У книжці розглянуто шлях до незалежності, прямі трансляції засідань парламенту, появу Державного гімну в ефірі, звільнення українського радіопростору від кремлівського контролю, протистояння комуністичному реваншу та роботу радіо під час українських революцій. Видання показує, як медіа допомагали громадянам безпосередньо стежити за державотворчими процесами, долучатися до суспільної дискусії та усвідомлювати себе частиною політичної нації.

10. Як у книжці показано роль медіа у становленні української демократії?

Книжка показує, як радіо, наймасовіше медіа кінця ХХ — початку ХХІ століття, забезпечувало громадянам доступ до політичної дискусії та допомагало формувати простір суспільного діалогу. Окрему главу присвячено боротьбі В’ячеслава Чорновола за прямі радіотрансляції засідань Верховної Ради у 1990 році. На основі парламентських стенограм і спогадів учасників автори відтворюють дискусію про відкритість влади. Прямий парламентський ефір постає як практичне втілення гласності, політичного плюралізму, свободи слова та підзвітності влади громадянам. У главі «Комуністи проти Українського радіо» розкрито спроби політичного тиску на мовника в перші роки незалежності та боротьбу за збереження проукраїнського ефіру. Ще одна важлива тема — робота радіо під час Революції на граніті, Помаранчевої революції та Революції гідності. Автори простежують, як мовлення відображало суспільні зміни, давало аудиторії змогу чути різні позиції та ставало учасником демократичних трансформацій.

11. Чим книжка важлива для історії української музики та культурної журналістики?

Значну частину видання присвячено музичному мовленню, радіоансамблям, Будинку звукозапису, Радіо Промінь і культурній журналістиці. Книжка повертає до суспільної пам’яті роль Бориса Лятошинського не лише як видатного композитора, а й як радійника та куратора музичного радіоефіру, який закладав засади музичного й музикознавчого мовлення та відстоював мистецьку свободу. Автори також розкривають внесок оркестрів, хорів та інших художніх колективів — радіоансамблів Українського радіо — у формування та збереження української музичної спадщини.

12. Як радіо вплинуло на розвиток української естради та музичної інфраструктури?

Автори простежують, як Радіо Промінь, Будинок звукозапису Українського радіо, оркестри, хори та інші художні колективи створили інфраструктуру для запису, збереження й поширення української музики. Радіоефір відкривав широкій аудиторії творчість українських композиторів і виконавців та сприяв становленню покоління, яке пишалося власною культурою й дедалі виразніше усвідомлювало її окремішність від радянського культурного простору.

13. Що книжка дає для розуміння пропаганди та інформаційної війни?

Видання показує, що радіо може бути інструментом державного контролю і пропаганди, а також засобом поширення правди, суспільного спротиву та збереження зв’язку між людьми. Автори розглядають радянське глушіння закордонних станцій, ідеологічне регулювання ефіру, російський вплив на український медіапростір, атаки на телерадіовежі та боротьбу за доступ громадян до достовірної інформації.

14. Як у книжці розкрито роль радіо під час російсько-української війни?

Книжка описує роботу радійників під час повномасштабного вторгнення, евакуацію мовлення зі столиці, передачі з укриттів, роботу під час блекаутів, мовлення в окупованих містах, російські удари по телерадіовежах і відновлення сигналу на звільнених територіях. Зібрані свідчення й історії радійників та слухачів. Радіо постає як складова інформаційної безпеки, засіб зв’язку з державою та джерело психологічної підтримки для людей у кризових умовах.

15. Як у книжці показано роль радіо під час Другої світової війни?

Окрему частину книжки присвячено роботі радійників у роки Другої світової війни, евакуації Українського радіо, передачам для партизанів, мандрівній радіостанції «Дніпро», підпільному мовленню та участі радійників у русі спротиву. Через історію Зенона Тарнавського, диктора Українського радіо, автори простежують зв’язок між професійним радіомовленням і підпільними українськими радіостанціями. У 1941 році Тарнавський допомагав членам ОУН опановувати радіомайстерність і запускати у львівській студії Українського радіо радіостанцію імені Євгена Коновальця, з ефіру якої прозвучав Акт відновлення Української Держави, зокрема з уст Тарнавського. Згодом сформований навколо цієї роботи колектив започаткував підпільну радіостанцію «Афродита». Так книжка розкриває зв’язок між українськими радійниками, рухом спротиву та боротьбою за відновлення української державності.

16. Як книжка пояснює перетворення державного мовлення на Суспільне?

Окрему частину присвячено реформі державних теле- і радіоканалів, яку в Україні відкладали протягом кількох десятиліть. Автори розповідають, звідки виникла ідея суспільного мовлення, як створювали Національну суспільну телерадіокомпанію України та який опір супроводжував реформу. У книжці також показано, як унаслідок реформи змінилися Українське радіо, редакційні стандарти, система управління та підзвітність мовника суспільству. Окремо розкрито роль Українського радіо у трансформації державного мовлення та становленні Суспільного.

17. Чи містить книжка додаткові мультимедійні матеріали та засоби навігації?

У багатьох главах розміщено QR-коди, за якими можна перейти до аудіо- та відеоматеріалів, пов’язаних із подіями й героями книжки. Вони доповнюють друкований текст і дають змогу почути та побачити частину описаної історії. Для зручної навігації на форзацах також подано таймлайн ключових подій українського радіомовлення з відсилками до відповідних глав.

18. Кому буде корисна ця книжка?

Книжка адресована широкому колу читачів, а також може бути джерелом для журналістів, істориків, медіадослідників, культурологів, музикознавців, політологів і фахівців із комунікацій, інформаційної політики та суспільного мовлення. Вона буде корисною студентам і викладачам курсів з історії України, журналістики, медіа, масових комунікацій, культури, демократії, державотворення та інформаційної безпеки.

Видання розширює поле українських медіадосліджень, розглядаючи історію радіо в контексті розвитку комунікацій, культури й державності. Книжка також може бути джерелом для деколоніальних студій, оскільки показує боротьбу за українську мову, культуру й інформаційний простір, механізми імперського та радянського контролю і поступове звільнення медіа від російського впливу.

↑ На початок сторінки

Медіа про книжку

Опубліковані уривки

Придбати книжку

Друге, розширене та доповнене видання книжки можна придбати на сайті видавництва «Лабораторія».

На сторінці видавництва оберіть варіант «Доповнене перевидання».

Придбати у «Лабораторії»