«Під час карантину ми навіть оголосили нові вакансії та знайшли на них співробітників», – шефредакторка «Детектор медіа»
Як за умов карантину, що спричинив низку обмежень і ускладнень у роботі, редакції вдавалося знімати й випускати відео, видавати новинні й аналітичні матеріали та які кадрові зміни відбулися протягом цього періоду, розповіла голова ГО «Детектор медіа», шефредакторка порталу «Детектор медіа» Наталія Лигачова в інтерв’ю експертно-коммунікаційній групі «Імпульс».
Про формат роботи під час карантину
Команда «Детектора медіа» повністю перейшла на роботу онлайн. За необхідності хтось, звичайно, зрідка приїжджав до офісу, але переважно це були топ-менеджери або, скажімо, співробітники бухгалтерії. В офісі регулярно тільки раз на тиждень знімався наш відеоблог «Ньюспалм». А відеограф Ангеліна Ломакіна, водночас, навіть спеціальний влог #СидиВдома придумала, який вона знімала саме у себе вдома. Присвячений він був інформації про пандемію, і кожен його випуск закінчувався закликом до глядачів дотримуватися карантину та берегти при цьому інформаційну гігієну. Летючки ми проводили в ZOOM, більш локальні чати — у відеомесенджері. Завдяки підтримці донорів ми навіть 4 вакансії оголосили під час карантину і успішно знайшли на них нових співробітників.
Про основні складнощі
Особливих складнощів ми не зазнали. Адже ми «медіа про медіа», тобто більшість з того, про що ми повідомляємо й що аналізуємо, відбувається у віртуальному просторі. І доступ до нього не пов’язаний з необхідністю фізичної присутності наших журналістів десь в реалі, тим паче, що всі події у владі, якихось громадських, наукових установах теж почали відбуватися з онлайні. Наш продукт також поширюється в онлайні, тобто і з цим проблем не було. Організація роботи ньюзруму теж не викликала труднощів, всі були з усіма на зв’язку завдяки сучасним технічним можливостям.
Про нові навички
Завдяки карантину ми навчилися проводити тренінги та дискусії в онлайні. Скажімо, нам довелося перенести в онлайн 4-ий, останній модуль тренінгу для тележурналістів у нашій Школі ефективних медіа. Три попередні модулі проходили в офлайні. І, звичайно, учасникам тренінгу – 14 журналістам з усієї України – більше до душі була така організація, коли відбувалося спілкування з тренерами очно. Тим паче, що мова йшла про практичну роботу зі зйомок та монтажу сюжетів. Коли стало зрозуміло, що 4-й модуль доведеться провести в онлайні, у декого, включно з керівником школи Отаром Довженком спочатку стався легкий ступор. Як провести онлайн заключний етап, на якому передбачалося, що під керівництвом дуже досвідченого профі Галини Кричковської-Трохової (керівника регіональної служби каналу “1+1”) учасники тренінгу знімуть дипломні сюжети для цілісного випуску? Спочатку було не зовсім зрозуміло, але потім ми знайшли варіанти, і все пройшло на відмінно. Зараз за рекомендацією донорів ми готуємо пропозицію для навчання блогерів з Білорусі, теж повністю онлайн.
Про перспективи повернення до звичного формату роботи
Після опитування команди ми не поспішаємо повертати все в офіс. Всі, хто хоче і може, продовжують працювати з дому. Тобто, все за бажанням. Але якщо треба, скажімо, забезпечити зйомку відео, то, звичайно, передбачається, що співробітник зробить це в реалі: в офісі чи на натурі. І ось тут у нас стався один інцидент, коли відеограф заявив, що він не ризикує їздити в метро та маршрутці, мовляв, нехай ведучий влогу приїде до нього додому. Ми, звичайно, відкинули такий варіант, оскільки це несправедливо відносно як ведучого, так і інших співробітників, які їздять в офіс та на заходи в офлайні. Більш того, у нас є редакційна машина, ми запропонували скористатися нею, але й ця пропозиція була чомусь проігнорована. Тому, швидше за все, нам доведеться розлучитися з цим співробітником.
Загалом ми ще думаємо, чи переглянути ситуацію з орендою офісу. До кінця року точно немає, у нас є договір. А ось далі – можливо, винаймемо менші площі, зробивши офіс таким собі хабом, куди можна прийти за необхідності, провести якісь зустрічі, чи зйомки відео.
Про майбутнє ЗМІ
Пандемія стимулювала наміри медіа диверсифікувати джерела власної монетизації. Адже бізнес масово «заморозив» рекламні пакети. І тут ми теж будемо бачити, з одного боку, дрейф навіть якісних ЗМІ у бік “джинси”, бо вона частіше за все буває політичною, а політичні інтереси продовжують активно просуватися їхніми суб’єктами й під час пандемії. Побільшає також різних спецпроєктів, нативної реклами тощо, бо це для рекламодавців дешевше коштує. З іншого боку інтенсифікується пошук якісними ЗМІ красивих, репутаційно не вразливих засобів монетизації, таких як підписка, донати, клубні спільноти навколо потужних видань. Тобто реклама як основний засіб монетизації контенту здасть свої позиції, хочеться сподіватися.
Чому це добре? Ринкова цензура – не менш потужна, ніж політична. Будь-який ринковий спосіб заробляння коштів (а не лише існування на дотації власників) пов’язаний для медіа з якимись обмеженнями власної свободи. Але найбільш токсичний – це, безумовно, реклама. Адже реклама робить нас залежними не лише від великих рекламодавців та їхніх зв’язків із власниками наших ЗМІ. Реклама робить нас залежними ще й від клікабельності нашого контенту. Реклама спонукає нас не до глибини (аналітики, експертизи, розслідувань), а до широти охоплення, тобто до продукування перш за все цікавого, а не важливого. Ми починаємо не інформувати та аналізувати, а вражати, робимо ставку не на розум аудиторії, а на її емоції.
А от різні варіанти отримання фінансової підтримки безпосередньо від аудиторії мають монетизувати не стільки охоплення, скільки довіру до поширюваної інформації. Погодьтеся, що споживач скоріше захоче заплатити не за те, що просто цікаво, а за те, що для нього ще й важливо дізнатися, й за ту інформацію, якій він може довіряти. І той, хто буде здатний платити за контент, буде ще й більш просунутим споживачем, представником, швидше за все, середнього класу.
І якщо хоча би на деякий значимий відсоток медіа зможуть перейти на модель платного для аудиторії певного контенту, це вже буде перемога якісного інформаційного продукту. Тоді треш та популізм не з’їдять остаточно залишки здорового глузду в людства. Але, безумовно, мова йде не про новини та не про таку інформацію, яка є життєво необхідною для кожного громадянина. Такий контент має бути та залишиться безкоштовним.
