Ксенія Ілюк: Чого очікувати від Росії на інформаційному фронті в час війни

22.05.2022 Світлана Чернецька Новини

Аналітикиня “Детектора медіа” Ксенія Ілюк проаналізувала для EUvsDisinfo, як Росія “воює” проти України в інформаційному просторі, та яких тенденцій у пропагандистських меседжах варто очікувати.

***

Кремль намагався наповнити інформаційний простір брехнею та інформаційним сміттям у перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну. І це спрацювало спочатку. Однак українські урядові та неурядові центри комунікації швидко згуртувалися в інформуванні громадськості та протидії російській дезінформації: 92% українців вважають, що Україна зможе відбити атаку Росії. (

Безсилля російської дезінформації також додає нам впевненості. Є багато очевидних помилок російсько-українського перекладу, а також історій про любов українців до свинячого сала та Бандери. Схоже, що російські дезінформатори абсолютно не розуміють сучасну Україну. Відчай, який проявляється у закритті російського інформаційного простору, є лише ще одним свідченням поразки кремлівської пропаганди.

Усе це змушує мене сказати, що російська пропаганда в Україні програла. Однак не варто зітхати з полегшенням. Український інформаційний щит заснований на єдності. На жаль, було багато незграбних випадків російської дезінформації, які українці охоче поширювали перед повномасштабним вторгненням. Нині єдність українського народу значною мірою сприяє інформаційній стабільності. Тому російська дезінформація зосередиться на її знищенні, розділяючи українців, експлуатуючи всі соціальні тріщини, які вони можуть знайти. Деякі з цих тріщин були виявлені Росією дуже давно, тому вона регулярно вкладала ресурси для їх розширення та поглиблення.

Аналізуючи український інформаційний простір, можна виділити наступні ключові напрямки російської дезінформації нового етапу.

Адаптація звичної російської риторики «Україна як держава-невдаха». Ми роками слухали подібні історії, а тепер ворог пристосовує їх до воєнних часів. Наприклад, плітки про «доїння гуманітарної допомоги» та корупційні схеми. У переліку буде і використання теми мобілізації. Тут владі потрібно спілкуватися набагато чіткіше, адже повідомлення типу «сусідка сестри моєї дружини сказала, що її сина спіймали посеред вулиці і відправили на війну» дуже шкідливі.

Дискредитація військової та територіальної оборони на місцевому рівні. Ми бачимо весь час намагання дискредитувати політичних лідерів країни, наприклад, заяви про те, що президент України Зеленський покинув країну. Поки що Росія не мала успіху в цьому, тому вирішила вийти на місцевий рівень. Вигадані історії про «величезні зарплати» територіальної оборони в Західній Україні вже поширилися в соцмережах.

Краще мати мир на будь-яких умовах, ніж активний бій. Чим більше мирних жителів стає жертвами наступу, тим наполегливіше пропагандисти намагаються переконати українців, що нам не потрібен Крим чи Донбас, якщо це означає, що так багато людей має загинути. Дуже важливо донести до людей, що Росія не зупиниться. Тобто гарантії безпеки для України не буде, якщо мир не буде на наших умовах.

Побутові політичні чвари і негаразди. Перші дні паніки та шоку минають, тож із різних тріщин передбачувано вийдуть різні політичні сили — деякі вже почалися. Кожна політична сила і кожна людина з політичними амбіціями створить свою громаду. Такі спільноти часто утворюються шляхом відокремлення від загальної маси. Росія дуже вправно розпалювала сварки наших політиків.

Мовне питання. Якщо ви думаєте, що мовне питання нарешті вирішене, на жаль, ви помиляєтеся. Так, воно штучне і роздуте російською пропагандою. Проте Росія продовжить його експлуатувати. Наприклад, деякі російськомовні українські групи в соцмережах намагаються робити токсичні меми про «паляницю». Ботоподібні профілі спонукають російськомовних людей відчувати себе “менш українцями” або зовсім не українцями, тому що вони не можуть вимовити це слово.

Розчарування в НАТО, ЄС та міжнародних партнерах України. Ми в «Детекторі медіа» протягом 2021 року фіксуємо постійне зростання антидемократичної риторики на проросійських сайтах і профілях. У якийсь момент така риторика стала полотном для російських меседжів. Реальність така, що українці справді очікували більшого від світової демократичної спільноти. Проте важливо розуміти, що світова спільнота нам і досі дуже допомагає. Обсяги грошей, зброї та товарів, переданих українцям, є безпрецедентними, а наші громадяни отримують притулок і допомогу за кордоном. Звісно, хочемо більше. Політичне керівництво нашої держави також переоцінює очікування від міжнародної спільноти.

Що може зробити кожен українець, щоб утримати опір на наступному етапі інформаційної війни?

Зберігайте спокій і боріться, як і раніше. Ми повинні постійно нагадувати собі, що російська інформаційна війна має на меті розколоти українців і відвернути увагу в хибному напрямку, щоб ми воювали між собою, а не протистояли Росії. Інформаційна стабільність та моральний дух кожного українця надзвичайно важливі. Давайте пам’ятати, що Росія намагатиметься нас розділити, тому найкраще, що ми можемо зробити, це залишатися разом.

Чого очікувати від російської дезінформації, спрямованої на Україну?