Отар Довженко: Соцмережа не може бути шкідливою сама по собі

Про загрози від соцмереж, медіаграмотність та агресію дискусій у Фейсбуці, керівник Центру моніторингу та аналітики ГО “Детектор медіа” Отар Довженко спілкувався в ефірі каналу “Перший Західний”.

• Мені було 14 років, коли ми з двома однокласниками випили ліки в бабусі в аптечці. Але назву ліків ми взнала з пісні “Сектор газу”. Тож дізнатись назву ліків діти можуть з різних місць, не лише з медіа. Не треба все валити на медіа. У медіа є стандарти, яких їм треба дотримуватись, і вони не можуть постійно ще й думати, яка їхня дія може потягнути подібні наслідки. Тим більше, коли мова про речі, які абсолютно легальні. Адже ці ліки є у кожній аптеці.

• Інша мова: медійний хайп на кшталт “дітей вбиває Тік-Ток” абощо. Це роблять з мухи слона і починається “полювання на відьом”, на речі, які самі по собі не можуть бути шкідливими. Комунікаційний засіб, соцмережа, не може бути шкідливим сам по собі. Люди замість думати про комплексні штуки, на кшталт адекватної комунікація з дітьми, йдуть на крайнощі: “а давайте заборонимо соцмережу, бо там можуть щось розказати”. 

• Ми, дорослі, часто обговорюємо підлітків, ніби вони не суб’єкти і нам вирішувати, як їм жити. Підлітки, які мають певний рівень самостійності, не хочуть тусуватись там, де їх можуть побачити їхні батьки. Там, де мама тебе зафоловила, ти перестаєш писати і переходиш в іншу мережу. Деякі старші так також роблять. Інстаграм був напівпідлітковим, коли в ньому з’явилися старші, то підлітки пішли в Тік-Ток. Вони в більшості випадків технологічно грамотніші, і знаходять, як комунікувати, щоб батьки не “палили”, включно із секретними телеграм-чатами.

• Існує еволюція комунікацій, і соціальні мережі це демонструють. Комунікація дрейфує в бік відеоформату, моментального обміну відео та аудіо. Тепер можна в прямому ефірі спілкуватись чи записувати відео- або аудіовідповіді. Соцмережі розвиваються так, як розвиваються технології. Намагатись ізолювати дітей від того, це ізолювати від досягнень цивілізації. Перекладання відповідальності на соцмережі некоректні.

• Порівняно із західним глобальним Фейсбуком, український Фейсбук ще не такий токсичний. Це пострадянський феномен, що на Фейсбуці взагалі може відбуватись змістовна дискусія. Англомовні дискусії – це приватні трансляції, або поширення трешового контенту, бо він змушує людину поширити і реагувати. А серед українських користувачів типова сторінка того, хто поширює фейки, це представник 50+. У таких людей більша схильність шерити треш, а молодші медіаграмотніші. Тому що старші люди входять у цей світ соцмереж, наповнений відруховим яскравим контентом і губляться в ньому. Їх треба вчити розпізнавати фейки. Але загалом Фейсбук знаходиться постійно в процесі переосмислення рівня приватності і він працюватиме над тим, як скоригувати рівень агресії у мережі. Загалом градус взаємного хейту та образ 20 років тому був значно вищим.