Вадим Міський: Україна використовує переважно «позиціонування проти», коли розповідає про себе світу

Вадим Міський

Про це на панельній дискусії «Що світ знає про Україну» у рамках Lviv Media Forum говорив Вадим Міський, програмний директор ГО «Детектор медіа» та Секретар Наглядової ради Суспільного мовлення.

Як світ дізнається про Україну

Світ дізнається про нашу країну те, що а) ми самі говоримо про себе, б) що про нас говорять інші зацікавлені сторони.

Ключовою зацікавленою стороною є Росія. «Детектор медіа» досліджує російські наративи щодо України, і я хотів би виокремити два таких наративи. Перший – що Україна – це failed state, приречена на поразку в усьому. Друга – що в Україні орудують фашисти та нацисти. Пропаганда добре поширюється: нещодавно один поважний європейський аналітичний центр опублікував статтю про те, що в Україні нібито домінують фашисти, і політолог Андреас Умланд писав на неї спростування.

Що ж кажемо про себе ми самі, якими є наші наративи? Переважно це «позиціонування проти». Проти Росії, її ініціатив, як от «Північний потік» та інші. Ми в цьому є досить успішними. Ми досить добре себе позиціонуємо як країна, яка змогла дати відсіч та стримує російську агресію на передовій. Утім, навіть на параді до національного свята — Дня незалежності — ми хочемо кричати кричалку про Путіна. Вона не зовсім про наше свято, радше це приклад «позиціонування проти». Але чи має бути цей наратив домінуючим?

Про іномовлення та Суспільне мовлення

Потрібні позитивні наративи про нас і хороше, масштабне їх поширення. В нас, на відміну від багатьох успішних країн, фактично немає розвиненого і потужного іномовлення. Є відповідний закон, створили мовника UATV, були точкові успіхи, згодом реорганізація. Але канал так і не став мовником на зразок BBC World, Радіо Свобода чи Deutsche Welle, які можуть ефективно комунікувати державну, урядову позицію для закордонної аудиторії. З багатьох причин, як організаційних, так і фінансових.

В цьому контексті треба відзначити внесок Суспільного мовлення. Суспільне не має статусу організації іномовлення і не отримує на це цільового фінансування. Однак, НСТУ є членом Європейської мовної спілки і постійно надає свої новинні сюжети про події в Україні до системи обміну новинами ЄМС «Eurovision News Exchange».  Це готові відеосюжети, які європейські суспільні мовники перекладають і випускають у свій ефір як міжнародні новини. Лише за І півріччя 2021 року НСТУ надало понад 1300 відеосюжетів, які були показані в ефірі провідних іноземних суспільних мовників понад 5500 разів. Наприклад, сюжети про загострення на Донбасі, візит президента Зеленського на Донбас були показані понад 500 разів на кількох десятках мовників для їхніх багатомільйонних аудиторій. Це достовірна інформація про події в Україні, а не «російський погляд» на те, що відбувається у нас.

Читайте також: Вадим Міський: Фінансова незалежність Cуспільного мовника – стратегічний пріоритет реформи

Яких історій про Україну бракує

Нам потрібні наративи про Україну та українців, як націю технологічну, високоосвічену, яка впевнено розвивається, а не лиш чинить спротив. Наприклад, коли я був в Італії та розповідав місцевим про реформування Суспільного мовлення, вони сказали, що знають знають наш Симфонічний оркестр Українського радіо. Вони пам’ятають його гастролі, що це чудовий оркестр і в Україні є високе мистецтво. Розумієте, там, на батьківщині оперної музики, вони запам’ятали і позитивно відзначили наших земляків. Так поширюється якісно інше уявлення про Україну, ніж те, до якого звикли італійці. Такі історії та наративи нам треба плекати.

Загалом успішними були наші меседжі про реформи в Україні та її розвиток, але є над чим працювати. Маленький необережний крок може прекреслити великі репутаційні здобутки. Наприклад, постійні новини про турбулентність в реформі корпоративного управління підважують бізнес-репутацію країни.

Читайте також: Світлана Остапа та Вадим Міський стали лауреатами премї Франка

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *