Волевиявлення без вибору. Команда «Детектора медіа» прочитала лекцію для спільноти про віртуальні російські вибори

Експерти Центру досліджень «Детектора медіа» для учасників спільноти видання та всіх охочих прочитали лекцію про те, як російська пропаганда висвітлювала «віртуальні вибори» на тимчасово окупованих територіях України. Цю тему команда Центру дослідила напередодні проведення імітації виборів. Для збору інформації команда працювала винятково з відкритими джерелами: новинними сайтами, телеграм-каналами, пабліками в соціальних мережах і російськими джерелами.

Публікуємо основні думки експертів, озвучені під час зустрічі онлайн.

«Те, що відбувається в Росії, яким чином вони знову намагаються легітимізувати свого диктатора, — це не дуже цікаво для нас, а от те, що ці “вибори” стосуються наших територій, які тимчасово окуповані, з одного боку це дуже трагічно, але з іншого — відкриваються перспективи оскарження цього процесу. Водночас і підваження легітимності не тільки “виборчих” процедур, а й самого факту того, що вони роблять це під дулом автоматів на щойно захоплених територіях», ― сказав на початку зустрічі програмний директор «Детектора медіа» Вадим Міський.

Відтак заступниця керівника дослідницького центру «Детектора медіа» Леся Бідочко розповіла, чому Росію відносять до «виборчих автократій» і для чого Кремлю голосування «внє палітікі».

«За даними самозваної “сенаторки” від окупованих Росією територій Луганщини Дар’ї Лантранової, близько чотирьох мільйонів осіб проголосували на “виборах” Росії в так званих новоприєднаних регіонах. Звісно, стежачи за ситуацією на “виборах” тимчасово окупованих територій, ми розуміли, що не буде ніякої інтриги, тому що повністю відсутня політична конкуренція. Сам процес “виборів” максимально деполітизований, виникає цілком логічне запитання, для чого тоді Росія проводить імітацію виборів, якщо і без того результати відомі, явка наперед визначена, переможець відомий?» ― говорить експертка Леся Бідочко.

За словами експертки, в цьому випадку йдеться про «голосування» як обов’язок, а не як право, а також мімікрію під демократичність і перевірку місцевих еліт на міцність і лояльність.

Голосування як обов’язок, а не як право. В автократіях голосування зображується як громадянський обов’язок, а також як ознака лояльності до режиму. Тому висока «явка» виборців у такому випадку часто слугує доказом широкого суспільного схвалення владного режиму, навіть якщо на «виборах» немає справжньої конкуренції чи реальних програмних альтернатив. Висока «явка», особливо на персоналізованих, тобто президентських виборах стає майже обов’язковим атрибутом і своєрідним «вотумом довіри» до режиму.

Мімікрія під демократичність. Автократ ніби хоче сказати, що це не самозахоплення, не узурпація влади, а наслідування демократичного процесу. Виконуючи конституційні приписи, в такий спосіб диктатор розраховує, що, можливо, хоч трохи нейтралізує той ореол авторитаризму, який навколо нього склався. Також варто зауважити, що сам факт проведення «виборів» є умовою допуску до участі міжнародних організацій, тому для автократії це важливо. Автократ спирається на підтримку так званого селекторату, його не цікавить думка та позиція більшості виборців. У недемократичних режимах «селекторатом» називають тих, хто готовий підтримати владу за особисті вигоди (гроші, кар’єрні можливості або навіть відсутність репресій щодо них безпосередньо).

Перевірка на лояльність. Стабільність авторитарних режимів ґрунтується на підтримці «селекторату» та лояльності «силовиків». Цей тип підтримки є надзвичайно нестабільним, оскільки прив’язаний не лише до відповідних політичних циклів, а до контролю над доступом до ресурсів, залежить від здоров’я чи навіть настрою лідера тощо. Боротьба за доступ до ресурсів і «перевірка на лояльність» може привести до соціальних потрясінь, таких як спроби переворотів, революції та масові політичні переслідування.

Експерт команди Артур Колдомасов розповів, як російська попкультура прислужувала владі заради виборів і використала для цього тимчасово окуповані території.

«Гола» вечірка

«На думку нашої команди, гола вечірка стала передвиборчою технологією адміністрації президента Путіна», ― каже експерт. За його словами, під час проведення вечірки було кілька ознак, які вказують на те, що це передвиборча технологія.

Експерт детальніше розповідає про них:

  • Хоча всі російські таблоїди та більшість медіа стверджують, що блогерка Анастасія Івлеєва була організаторкою вечірки, насправді вона була її обличчям, а організаторами були структури, афілійовані з адміністрацією Путіна, а саме — мобільним оператором компанією МТС, також представники компанії «Яндекс» і «ВК». Відповідно, вечірка стала презентацією одного з проєктів МТС.
  • Варто наголосити, що ще задовго до «голої» вечірки між z-артистами та іншими зірками російського шоубізнесу була певна напруга, однак вона набула кульмінації саме на «голій» вечірці. Відтак вечірка стала способом приборкати зірок, які, зокрема, виступали «внє палітікі».
  • Такий івент став способом зобразити Володимира Путіна на фоні інших впізнаваних у Росії осіб в ідеальному світлі, мовляв, тільки він є безгрішним, а всі ніші насправді є лицеміри й нічого не варті. За цим способом можна простежити, що адміністрація президента певним чином побоюється конкуренції від загальновпізнаваних осіб по всій Росії. Тому що за певних умов потім цю впізнаваність можна конвертувати в політичний вплив.
  • Саме «гола» вечірка стала приводом застосувати на практиці постанову верховного суду Росії щодо визнання, як його називають у Росії, «міжнародного руху ЛГБТ екстремістським».

Після її проведення просипалася низка виправдань і вибачень, а також як спосіб каяття — серія поїздок із благодійною метою на тимчасово окуповані території.

Дослідник команди Олександр С’єдін розповів, як на окупованих територіях у місцевих пабліках та медіа напередодні виборів змінювався інформаційний контекст.

Команда експертів дослідила, що після окупації була створена мережа пропрезидентських пабліків на ТОТ. Інколи на таких ресурсах присутня критика місцевої влади, говорить Олександр, але вона стосується побутових речей, як-от прибирання вулиць чи роботи громадського транспорту.  Паралельно в таких пабліках є пропаганда за Путіна, тому в цих мережах можна спостерігати критику місцевої влади, але не федеральної.

«Проукраїнські настрої дуже пильно цензуруються, іноді там із запізненням видаляють проукраїнські коментарі, відтак можна відстежити, що там присутня значна частка проукраїнських настроїв. Загалом таким чином існують ці інформаційні ресурси на ТОТ», ― розповідає експерт.

За його спостереженням, публічне повернення Путіна в інфопростір стало явно вираженим напередодні «виборів». На початку грудня минулого року він сказав, що буде балотуватися, а вже 14 грудня провів об’єднаний формат прямої лінії. Окрім того, дав інтерв’ю американському журналісту Такеру Карлсону, а 29 лютого звернувся із посланням до Федеральних зборів Росії.

«Всі ці звернення дуже активно поширювали пропагандистські регіональні медіа настільки насичено, що навіть у лояльної аудиторії це викликало відторгнення.Тобто медійні ресурси стали повністю агітаційним рупором», — каже Олександр.

Також експерт розповів про повідомлення, які Росія транслювала напередодні виборів:

  • Росія проводить вибори, а Україна цього зробити не може. За словами експерта, саме це твердження пропаганда намагатиметься просувати в український медіапростір найближчим часом.
  • Нарешті є можливість проголосувати за Путіна. Мається на увазі, що завдяки окупації в людей з’явився такий «вибір».
  • 85% жителів окупованих територій «проголосували» за Путіна.
  • Україна намагається зірвати проведення «виборів».

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *