Громадська організація «Детектор медіа» заснована у січні 2004 року командою Наталії Лигачової. Історія ДМ (до 27 квітня 2016 року — громадської організації «Телекритика») — це історія перетворення авторського нішевого онлайн-проекту на головне медіа про медіа в Україні, розбудови багатофункціональної платформи та фахової спільноти медіаекспертів, які обстоюють демократичні стандарти роботи засобів масової інформації в Україні. Ця історія розпочалася 2001 року. 

Телевізійна оглядачка Наталія Лигачова через розходження в поглядах із керівництвом звільнилась із газети «День», де працювала кілька років і завоювала реноме головного телекритика країни.   Вона вирішила заснувати медіакритичне онлайн-видання «Телекритика».

У вересні 2001 року стартував сайт telekritika.kiev.ua  — проект організації «Інтерньюз-Україна», створений коштом Фонду розвитку українських ЗМІ Посольства Сполучених Штатів Америки в Україні.  До команди, крім шеф-редакторки Наталії Лигачової, увійшли Ганна Шерман, Сергій Черненко та Тетяна Акімова.

Команда «Телекритики» відразу включилась у боротьбу за демократичні стандарти журналістики. Наталія Лигачова взяла участь у створенні Комісії журналістської етики. Восени 2002 року, коли почалися протести журналістів проти цензури темників, Наталія Лигачова та Ірина Чемерис на зборах журналістів в Будинку вчителя  запропонували ідею створення медійної профспілки. Пропозиція була підтримана більшістю учасників зборів.  Представники «Телекритики» ввійшли до оргкомітету зі створення Київської незалежної медіа-профспілки, а потім і в комітет КНМП. Також вони взяли участь в організації парламентських слухань із питань цензури 2003 року. Сайт став важливим майданчиком для дискусії та поширення інформації про спротив політичному тиску й цензурі.

Ще одним напрямком боротьби за стандарти став моніторинг телевізійних новин. Він розпочався 2003 року й без перерви триває вже шістнадцятий рік поспіль. Сьогодні Центр моніторингу та аналітики ДМ провадить близько десятка постійних та регулярних моніторингових досліджень медіаконтенту.

У січні 2004 року команда сайту відокремилась від ГО «Інтерньюз-Україна» та створила громадську організацію «Телекритика».  Редакція, крім сайту, почала видавати щомісячний журнал.  Він виходив до початку 2011 року і став своєрідним друкованим літописом українських медіа.

З наближенням президентських виборів 2004 року тиск влади і медіавласників на журналістів посилився. За активного сприяння журналістів “Телекритики” та колег з інших видань в жовтні-листопаді 2004 року відбулись події, які згодом отримали назву Журналістської революції. Журналістська революція передувала Помаранчевій революції, завдяки висвітленню яких аудиторія сайту “Телекритика” суттєво зросла. Після революції президентом України став Віктор Ющенко, а українські медіа на деякий час отримали досить великий ступінь свободи. Але згодом виявилось, що олігархічна система ЗМІ не була подолана. Ці події були описані в друкованих збірках «Телебачення спецоперацій» та «Журналістська революція 2004. Події, люди, дискусії», видавцем яких була “Телекритика”.

Після перемоги Помаранчевої революції ГО «Телекритика» постала перед вибором: залишатись видавцем нішевого медіакритичного сайту та журналу чи відповідати на запит суспільства, яке потребувало ширшого погляду на ситуацію в українських та світових медіа, аналізу медійного ринку та різнопланового якісного контенту. Шансом на зростання стала співпраця з комерційним холдингом «Главред-медіа». Інвестор гарантував невтручання в редакційну політику й повагу до місії організації. Завдяки підтримці холдингу ТК у 2007 році збільшила команду, перезапустила сайт на новому домені telekritika.ua, осучаснила журнал, суттєво розширила тематику.

Яким був сайт «Телекритика»: 2001 ⁂ 2005 ⁂ 2008 ⁂ 2015

У кінці 2000-х «Телекритика» стала унікальним для Східної Європи й пострадянського простору ресурсом, що висвітлював медіа як процес, середовище, спільноту, ринок і продукт, розглядаючи українські реалії у світовому контексті. Водночас співробітники редакції та члени ГО були “агентами впливу”, залученими до всіх процесів оздоровлення українських медіа: роздержавлення ЗМІ та створення суспільного мовлення, вдосконалення медійного законодавства, боротьби з прихованою рекламою, контролю дотримання законодавства під час виборів тощо.

В 2010 році президентом України став Віктор Янукович. В травні-червні 2010 року ГО«Телекритика» разом із іншими медійними організаціями стала біля витоків руху «Стоп цензурі!» — осередку журналістського спротиву авторитарному режиму Віктора Януковича. Офіс ТК деякий час був неформальним штабом руху, а члени громадської організації брали участь у протестних акціях, виданні заяв щодо тиску на ЗМІ, а також розробці законопроектів, покликаних протидіяти цензурі. Зокрема завдяки зусиллям учасників руху було ухвалено закон «Про доступ до публічної інформації» та припинено спробу криміналізувати наклеп.

 

З 2009 року ГО «Телекритика» пішла шляхом розбудови групи тематичних проектів на окремих платформах, що доповнюють сайт ТК. Першим стартував іронічний медіатаблоїд «Дуся», фінансований холдингом «Главред-медіа».  Згодом були створені відеоплатформа «ВідеоТеКа», медіапросвітницьке видання MediaSapiens, присвячений боротьбі з рекламою тютюнових виробів проект «Медіафільтр», сайт «Суспільне мовлення», проект передвиборного моніторингу «Вибори та ЗМІ». Всі ці ресурси фінансувались за рахунок грантів західних донорів. Детальніше про них читайте в розділі Сайти.

Революція гідності та початок російської агресії проти України породили нові виклики для ТК. У 2013-2014 роках журналісти видання брали активну участь у захисті прав журналістів під час цих подій. Новим важливим напрямком роботи організації стала протидія фейкам, маніпуляціям та інформаційній війні з боку Росії. ТК активно включилась у перетворення державного телерадіомовлення на суспільне, а заступниця шеф-редактора сайту Світлана Остапа увійшла до Наглядової ради суспільного мовника.

Організація розширила моніторингові дослідження та почала проводити соціологічні. Більше про дослідження ТК/ДМ читайте в розділі Продукти.

У грудні 2015 року спільно з Інститутом масової інформації, Інститутом медіаправа, Інтерньюз-Україна, Фундацією «Суспільність» та ГО Телекритика було створено Незалежну медійну Раду, яку очолила Наталія Лигачова.

Посилання суспільної ролі ГО «Телекритика» спонукало команду припинити співпрацю з холдингом «Главред-медіа», який уже кілька років належав бізнесмену і політику Ігорю Коломойському. Партнери заявили свої права на бренд «Телекритика». Восени 2015 року Наталія Лигачова ухвалила непросте рішення: разом із командою залишити сайти «Телекритика» і «Дуся» та заснувати нове видання.

8 лютого 2016 року стартував новий сайт detector.media. Його слоган — «watchdog українських ЗМІ». Інші проекти групи видань «Телекритика», окрім власне сайту ТК, «Дуся» і Broadcast, залишились в управлінні громадської організації. 27 квітня 2016 року  громадська організація «Телекритика» змінила назву на «Детектор медіа».

Про те, чим зараз займається організація, читайте на сторінці Що ми робимо.